Бодо Шефер - Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років

Отже, це саме час для того, щоб узяти на себе повну відповідальність за свої успіхи. Суть не у вигідних умовах чи особливому місяці. Не залежало це й від удачі, інших людей чи розташування зірок на небі. Лише ви були причиною цього успіху. Ви були відповідальними. І ви зможете повторити його в будь-який час. Ви можете створити потрібні для цього умови. Одного разу ви вже зробили це, зумієте й ще раз.

Якщо переконуєте себе, що це більше не повториться, то саботуєте свої шанси зміцнити власну самооцінку. Тому дуже важливо повторити найкращий результат якнайшвидше. Тоді доведете собі, що саме ви були творцем, а не якісь вигідні умови. Усвідомте, що ви дуже успішні в цій справі. Візьміть на себе відповідальність за ваш найкращий результат.

Хто шукає виправдань, той їх знаходить. Ось дві найнебезпечніші відмовки та виправдання. Вони є такими небезпечними, бо маскуються під життєву позицію. Насправді ж це лише брехня та відмовки:

• «І в майбутньому я буду задоволений тим, чим володію».

• «Якби я виклався на повну, то став би кращим за всіх».

За обома відмовками часто ховаються самообман, страх і низька самооцінка.

Задоволення — благородна мета. Ми робимо все, щоб бути щасливими та задоволеними. Проте що робить нас щасливими? Відповідь така: коли ми живемо в згоді з людською природою. А в людській природі глибоко закладена потреба рости й бути успішним. Врешті, саме в зростанні та розвитку особистості полягає задоволення.

Чи спадає вам на думку що-небудь, чим по-справжньому пишаєтеся? Незвичне досягнення? Щось, про що згадуєте з великим задоволенням? Хіба не правда, що ви досягнули цього успіху, бо були би не повністю задоволеними, якби нічого не змінили?

Подяка за те, що в нас є сьогодні, незамінна. Та задоволення тим самим і завтра суперечить людській потребі в зростанні. Дерево росте, поки воно живе. Людина, яка припинила зростати, починає вмирати. Найбільше задоволення ми отримуємо тоді, коли викладаємося на повну силу.

Як багато надзвичайно талановитих людей все життя спекулюють самовибаченнями на кшталт: «Я міг би бути насправді успішним, якби приклав достатньо зусиль». Чому тут йдеться про вибачення? Подумайте, будь ласка, що було б, якби ці люди виклалися на повну, однак не досягли б ніякого успіху? Саме цього вони бояться. Хто віддає всі сили, той позбавляє себе останньої відмовки й повинен досягнути успіху. Він не може більше ховатися за класним художнім фасадом життя. Тільки віддавши 110 % своїх сил, берете на себе повну відповідальність за своє життя. Вам вже більше не потрібні ніякі відмовки, та ви їх і не хочете. Ви повинні досягти успіху, і ви матимете його.

Віддавати 110 % своїх сил — значить зростати. Припустимо, ви хочете укріпити свої м’язи й десять разів підняти штангу. Яке з десяти зусиль найважливіше? Коли м’язи ростуть найбільше? Болгари, які виграють найбільше медалей з важкої атлетики, кажуть: одинадцяте! Багато людей орієнтується на 100-відсоткову віддачу й досягає лише 80 %. Орієнтуючись на 110 %, ви доволі легко досягнете 100 %. Так ви швидко зрозумієте, що 100 % — відносна річ.

Наріжним каменем для створення багатства є наставник. Особистість, значно успішніша за вас, що візьме під своє крило й сприятиме вам. Коли б я не говорив із дуже заможними людьми, завжди дізнавався, що в їхньому житті повсякчас був наставник і принаймні кілька близьких прикладів для наслідування, з якими в них склалися близькі відносини.

Усі багаті люди, яких знаю, володіють яскраво вираженою впевненістю в собі. Їхня самооцінка є настільки високою, що їм важко визнавати свої помилки. Вони так себе запрограмували, що завжди добре почуваються навіть у випадку сумнівів щодо себе самих. Жодних труднощів у них не викликає почуття відповідальності за власні успіхи. Зовсім навпаки, вони охоче перекручують деякі речі в своїй голові, щоб ще привабливіше виглядати у власних очах.

Та з одною людиною вони охоче діляться всіма лаврами — зі своїм наставником. Вони добровільно погоджуються, що їхній успіх на 80, а може, й більше відсотків є заслугою їхнього наставника. Навіть такі люди, як Росс Перо й Річард Бренсон.

Візьміть, наприклад, найуспішніших спортсменів. Чому в них усіх був тренер? Чому, навіть пробившись у світову еліту, вони продовжували працювати зі своїм тренером? Причина така: лише тренер, завдяки своєму досвіду, може за якнайкоротший час знайти найоптимальніші шляхи розвитку вашого таланту. Ви не змушені робити всі помилки самостійно, адже можете використовувати зв’язки свого наставника.