Стефені Маєр - Сутінки

— Тоді приготуйся до кінця, — пробурмотів Едвард майже сам до себе, — до сутінків твого життя, що тільки нещодавно почалося. Ти готова відмовитися від усього?

— Це не кінець, це початок, — ледь чутно не погодилась я.

— Воно того не варте, — сумно сказав він.

— Пам’ятаєш, ти колись говорив, що я не бачу себе збоку? — запитала я, підіймаючи брови. — Мушу сказати, ти страждаєш на подібну сліпоту.

— Я знаю, хто я.

Я зітхнула. Його невеселий настрій перейшов на мене. Він стиснув губи, очі дивилися просто в душу. Довгу мить Едвард роздивлявся моє обличчя.

— Отже, ти готова? — запитав він.

— М-м-м, — хапнула я ротом повітря. — Так? Він посміхнувся, повільно схилив голову, холодні губи торкнулися моєї шкіри між підборіддям і вушком.

— Просто зараз? — прошепотів він, від подиху на шию повіяло холодом. Я мимоволі затремтіла.

— Так, — прошепотіла я, не залишивши голосу шансів зламатися. Коли Едвард думає, що я блефую, то на нього очікує розчарування. Рішення ухвалене, у мене не залишилось сумнівів. Байдуже, що тіло тверде як дошка, руки стиснулися в кулаки, дихання уривчасте…

Він зловісно хихотнув, відхилився. На його обличчі не було розчарування.

— Невже ти справді повірила, що я так легко здався? — сказав він. Крізь насмішку забриніла кисла нотка.

— Дівчата завжди мріють. Брови злетіли вгору.

— Ось про що ти мрієш? Стати чудовиськом?

— Не зовсім, — сказала я. Вибраний ним тон змусив мене насупитися. Справді чудовисько. — Переважно я мрію про вічність поруч із тобою.

Едвардів вираз змінився, пом’якшав, посмутнів через ледь відчутний біль у моєму голосі.

— Белло, — його пальці легенько обвели контур моїх губ. — Я залишуся з тобою — хіба цього не досить?

Мої губи усміхнулися під його пальцями.

— Поки що досить.

Моя наполегливість змусила його насупитися. Сьогодні ніхто не збирається здаватися. Едвард видихнув — схоже було на стогін.

Я торкнулася його обличчя.

— Дивись, — сказала я. — Я кохаю тебе більше, ніж решту світу разом узяту. Хіба цього не досить?

— Досить, — усміхнувся він. — Досить навіки. І схилився, щоб притулитися холодними вустами до моєї шиї.

Величезне спасибі моїм батькам, Стіву та Кенді, за любов і підтримку довжиною в життя, за великі книжки, які вони читали мені в дитинстві, й за те, що вони досі тримають мене за руку в моменти, коли я нервуюся;

моєму чоловікові Панчо та моїм синам Гейбу, Сету та Елі за те, що вони так часто відпускали мене до моїх уявних друзів;

моїм друзям із Будинку письменників;

Женев’єві Ганьє-Хавес за те, що вона дала мені перший шанс;

моєму агентові Джоді Рімер за втілення в дійсність найнеймовірніших мрій;

моєму редакторові Меган Тинглі за її допомогу, завдяки якій «Сутінки» стали кращими, ніж на початку;

моїм братам, Полу і Джейкобу, за пораду експертів у технічних питаннях;

моїй он-лайн родині, талановитому колективу та письменникам з fansof ealitytv.com, особливо Кімберлі «Шаззер» та Коліну «Мантенні» за підтримку, поради й натхнення.

Біблійні цитати подаються в перекладі митрополита Іларіона. — Тут і далі прим. пер.

Лякливий Лев — персонаж «Дивовижного чарівника країни Оз» Френка Баумана.

Енчилада — кукурудзяні оладки з гострою начинкою та приправою чилі, національна мексиканська страва.

Брюс Вейн — справжнє ім’я Бетмена, людини-кажана, вигаданого героя з коміксів та фільмів; Пітер Паркер — Людина-павук, супергерой, персонаж коміксів.

Криптоніт — вигадана радіоактивна речовина, що може вбити героя коміксів Супермена.

«Місячне сяйво» (фр.) — третя частина «Бергамаської сюїти» Клода Дебюссі, французького композитора і піаніста, основоположника музичного імпресіонізму.

Каскадні гори — одне з головних гірських пасом Північної Америки, що тягнеться від Британської Колумбії до північної Каліфорнії.

Рейнір — вулкан у штаті Вашингтон, належить до Каскадних гір, міститься на південний схід від Сієтла.

Таро — один із видів колоказії, багаторічна тропічна рослина з великими бульбами, котрі вживають у їжу вареними чи смаженими або перемелюють на борошно.