Сергій Мисько - Пляшка в пляшці

Шматок качана не міг повністю перекрити отвір в пляшці, тому лише частково і непереконливо завадив вільному витіканню горілки. Так частково і так незначуще, що він не звертав, при цьому на нього особливої прискіпливої уваги. Ретельність сконцентрувалася на вживанні алкоголю. Не досить жвавому але енергійному з єдиною вадою – таємно переконатися в зворотньому переконанні.

Запопадливість була зайвою, без неузгодженого компромісу з самим собою. На все інше: стіни, вікно, двері, одиноку лампочку на стелі і саму стелю – він не адаптував свою увагу. Тільки стіл заслуговував бути привернутим його погляду. Міцний і доволі зручний стіл. Біля нього він стояв, бо не було стільця, на який би можна присісти. Та задовольняв і такий перебіг подій. Без перебільшень не переймався зайвим ентузіазмом.

Часто-густо, для нього, це був не простий стіл. І не просто стіл. Не тільки піар своїх занедбаних можливостей репродукції творчого тіла. Не зовсім огидний і покірний клейнод-копія його довіри самому собі. Невдовзі приголомшено гавив той зламний момент несподіванки, коли жалюгідне боронить велич скуту апатією.

Ледве-ледве снував туди-сюди осуд і дарував собі потім втому, варту байдужості. Вона гулко розтікалася по звільненому від горілчаних афер, організму. Хоча раз по раз намагав знову себе гепнуть і знову по дебелому, тобто зопалу 2–3 стакана градусів, завдячувати своїй послідовності і ретельності. Тоді його переставало влаштовувати якесь там аби лихо-тихо.

Недаремно він запопадливо зробив стіл дуже стійкий(якщо під найкоротшою з ніжок знаходиться ктататник), з дуже щільної і міцної деревини. Навмисно, знав себе за давніх-давен таким, яким є, тому так скорегував майбутнє. Враз по раз, після, гепання по дебелому, хотів трощити його своїми сконцентровано стиснутими кінцівками, як верхніми так і нижніми. Просто так, а інколи вряди-годи, щоб примінить до чогось стан сп’яніння.

Стіл був ні при чому, являючись в таких випадках звичайним фантомом псевдоспротиву оточуючого. Кульгавим особистим блюзнірством відокремлював скоєне від совісних присоромлень. Стіл ніколи не був для нього нав’язливою нікчемою- шкапою, втіленого в матеріальну статику. Скоріше монументом, обеліском, навіть пихою і гордістю, бо сам спромігся його створити таким неповторним і не менш потворно відвертим.

Він не намагався бути маразматиком реінкарнації реалізму. Сповнений тепер відсутністю переконань, відчував тільки потребу в матеріальному і логічному задоволенні для свого організму. Інші незбалансовані категорії метафізичного не мали для нього принципового ідеологічного значення. Хоча і впливали на його життєві гаразди, як показник обіцянок і забобонів. Скандал схильний впасти тягарем на купу його несвідомих сварок з самим собою. Часом непоправних і часом поліпшених кривдою без суцільних провин, показником яких вряди – годи ставала поглинута горілка. Все одно не перетворився на покидька цинічного і винного обіцянкою не вживати рідин для кайфу, без сенсаційних переконливих наслідків плюндрування організму черезмірними об’ємами. Навіть дивєрсифікаційні зміни не матимуть переваги для впливу на одноразовий нерегламентований прийом вищезгаданих речовин.

Шахи знав. Усі правила гри вивчав. З маленького дитинства навички здобув. Шахи поважав і грав в них. Цю гру освоїв. Вважав, не для нестелепних хвальків вона. Розсудливих рішень потребує завжди Хоча тепер на свій манер інноваційний і розумінням здобутим сприймав їх для себе.

Маючи тимчасово шахівницю і набір фігур здобутий якимось u1089 співпляшником – другом випадково. Давненько роздивлявся своїм поглядом фігури і дошку – шахівницю. Лишень одну фігуру залишив собі на згадку і для гри з самим собою. Де і коли, і куди поділися ті що лишилися з шахівницею не пам’ятав гадки не маючи. Та й не треба йому були інші фігури разом з шахівницею. Цією одною Костик час від часу грав у шахи сам з собою. Ця фігура: король.

Головним повинен бути король. От він його і лишив. Військо можна знищити зовсім Тут воно є, а тут вже нема. Побиті всі. Король завжди залишається неушкодженим. Цілим цілісіньким і живим, і на шахівниці, а не поза нею. При будь яких закінченнях партії зіграної. Чи то мат чи то шах, чи якась остаточна позиція. Що правда кольору вже цей король замало А якого спочатку був не хотів запам’товувати Костик. Навіть зовсім без ознак належності. Не можна було останнім часом розібратися остаточно, який він – король, чорний чи білий. Брудний зробився від часу і брать до різних рук Костикових до лівої і до правої. Фарба стерлася назавжди, а покольорити свого короля Костик неповажливо не бажав. Тепер це був король без війська без кольору без шахівниці.