Стівен Кінг - Салимове Лігво

– Я народилася в рік тієї пожежі, – сказала Сюзен. – Найбільша бісова подія, яка бодай колись ставалася в цьому містечку, а я її всю проспала.

Бен розсміявся.

– Таким чином, ви років на сім старші, аніж мені подумалось там, у парку.

– Справді? – вигляд у неї був задоволений. – Дякую вам… хто б міг подумати. Дім вашої тіточки, певне, геть згорів.

– Так, – сказав він. – Та ніч серед моїх найяскравіших спогадів. Кілька людей з індіанськими помпами [21] Indian pump – заплічний бак на 5 галонів (≈19 л.) води, поєднаний з ручним насосом, зазвичай використовується для гасіння окремих місць загоряння в природі. на спинах прийшли до дверей і сказали, що нам треба вибиратися. Це було дуже хвилююче. Тітонька Сінді крутилася по хаті, хапаючи речі, вантажачи їх у свій «Гадсон» [22] «Hudson Motor Car Company» (1909–1954) – колись інноваційна автомобілебудівна компанія, останні легковики під цим брендом були випущені правонаступниками фірми у 1957 р. . Господи Ісусе, яка то була ніч.

– Вона була застрахована?

– Ні, але будинок був орендованим і ми майже все цінне віднесли в машину, окрім телевізора. Ми намагались його підняти, та не змогли навіть з місця зсунути. То був «Відео Кінг» із семидюймовим екраном і збільшувальною лінзою перед кінескопом. Тортури для очей. Утім, у нас був лише один канал – багато кантрі-музики, фермерські новини та «Клоун Кітті» [23] «Kitty the Klown» (1931) – анімаційний фільм із серії про щасливого кролика Освальда. .

– І повернулись тепер сюди, щоб написати книгу, – зачудувалася вона.

Бен відповів не відразу. Міс Куґан розпаковувала блоки сигарет і заповнювала вітринну стійку біля каси. Немов якийсь крижаний привид, порпався за своїм високим аптечним прилавком провізор, містер Лабрі. Хлопець із ВПС стояв біля дверей автобуса, чекаючи, коли повернеться з туалету водій.

– Так, – сказав Бен.

Він розвернувся й подивився на неї, вперше просто в обличчя. У неї було дуже гарне обличчя, зі щирими синіми очима й високим, чистим засмаглим лобом.

– Це місто вашого дитинства? – спитав він.

– Так.

Він кивнув:

– Тоді ви зрозумієте. Я жив дитиною у Салимовому Лігві, і воно мене переслідувало примарою. Коли я їхав сюди, я його майже обминув, тому що боявся, що воно тепер інше.

– Тут нічого не змінюється, – сказала вона. – Чи то мало що.

– Там, на Мочарах, я з дітьми Гарденера зазвичай грався у війну. На Рояловому ставку – у піратів. У «захопи прапор» та в піжмурки – в парку. Після того, як я поїхав від тітки Сінді, ми з мамою поневірялися в багатьох недобрих місцинах. Вона позбавила себе життя, коли мені було чотирнадцять, але майже весь чарівний пилок обтрусився з мене задовго до того [24] Алюзія на пилок, яким у книжці Джеймса Баррі «Пітер Пен і Венді» (1911) фея Дзвінка посипає дітей, щоб ті могли літати. . Найбільше його було тут. І він досі залишається тут. Місто не вельми змінилося. Роздивлятися на Джойнтер-авеню, це мов крізь тонку крижану пластинку – як оті, що в листопаді можна було назбирати з поверхні міської водної цистерни, якщо перед тим постукати по її боках – дивитися на власне дитинство. Воно хвилясте й туманне, а в деяких місцях сходить на ніщо, але більшість його все одно там є.

Він замовк, сам зачудований. Оце так промову утнув.

– Ви говорите точно як у ваших книжках, – промовила вона благоговійно.

Він розсміявся:

– І ніколи раніше не проказував нічого на це схожого. Принаймні вголос.

– А що ви робили після того, як ваша мати… після того, як вона померла?

– Тинявся, – коротко відповів він. – Їжте ваше морозиво.

Вона так і зробила.

– Дещо змінилося, – сказала вона перегодом. – Містер Спенсер помер. Ви його пам’ятаєте?

– Звичайно. Тітонька Сінді щочетверга ввечері приїздила до міста скуплятися в крамниці Кроссена, а мене посилала сюди випити кореневого пива [25] Root beer – газований напій «рутбір» на корінні або корі дерева Sassafras albidum (родини лавроцвітних), яке росте на північному сході Північної Америки від штату Мейн до канадської провінції Онтаріо; «кореневе пиво» буває алкогольним і безалкогольним, існує безліч його місцевих різновидів. . Тоді воно було бочкове, справжнє кореневе пиво з Рочестера [26] Rochester – місто у штаті Нью-Йорк, де базується з десяток різних пивних компаній. . Вона давала мені нікель, загорнутий у носовичок.

– Воно коштувало вже дайм, коли я почала сюди ходити. А ви пам’ятаєте, що він зазвичай приказував?