Стивен Кинг - Ярмарок нічних жахіть

Але горілка… це вже дещо .

Він поніс свою сідельну сумку до матраців і сів (обережно, щоб уникнути плям, яких там малося багацько). Дістав горілку і з дещо похмурим зачаруванням роздивлявся пляшку. У свої десять, ближче до одинадцяти, років він не мав особливого потягу до куштування дорослих задоволень. Рік тому він був поцупив у батька одну сигарету і скурив її позаду «Сьомої-Одинадцятої». [28] «Seven Eleven» — крамниця заснованої 1927 р. торговельної мережі, у назві якої залишилося відображення колишнього часу роботи (7:00–23:00), хоча з 1963 року більшість цих супермаркетів перейшли на цілодобовий режим. Точніше, скурив половину. А потім перехилився і виблював увесь обід собі між кросівок. Того дня він отримав дрібку цікавої, проте не вельми цінної інформації: квасоля й сосиски, коли вони входять тобі до рота, на вигляд не так щоб аж занадто привабливі, але принаймні смакують добре. Коли ж вони звідти виходять, вигляд вони мають, курва, жахливий, а смак іще гірший. Різка й категорична реакція його тіла на той «Амерікен Спіріт» [29] «Natural American Spirit» — сигарети з натурального тютюну, що з 1982 р. виробляються в місті Санта Фе, штат Нью-Мексико, і рекламуються як такі, що не викликають звички до паління. підказувала Пітові, що ця горілка піде не краще, а можливо, й гірше. Але якщо він не вип’є бодай трішки, будь-яка похвальба стане брехнею. А його брат Джордж має в собі детектор брехні, принаймні коли це стосується Піта.

«Мабуть, я знову виригаю» , — подумав він, а потім промовив:

— Добра новина та, що я не буду тут першим, у цьому смітнику.

Це знову спонукало його до сміху. Він усе ще посміхався, коли відкрутив кришку і підніс шийку пляшки собі до носа. Трохи тхне, але не сильно. Може, тут вода замість горілки, а запах просто залишковий. Він підніс горло пляшки до рота, почасти сподіваючись, що горілка справжня, а почасти — що ні. Піт не мав великих сподівань і, звичайно, не бажав стати п’яним та, можливо, скрутити собі в’язи, коли намагатиметься злізти додолу з вантажної платформи, але йому було цікаво. Його батьки любили цю штукенцію.

— Хто сміливий, той і перший, — промовив він без жодної на те причини і зробив маленький ковток.

Там виявилася не вода, це точно. На смак воно було наче гаряча харчова олія. Проковтнув він її головним чином через здивування. Горілка гарячою доріжкою пробіглася вниз йому по горлу, а потім вибухнула в шлунку.

— Святий Йсусе! — скрикнув Піт.

Сльози ринули йому з очей. Він на всю довжину руки відсторонив пляшку, немов вона його щойно була вкусила. Але жар у нього в шлунку вже стишувався, і почувався Піт досить добре. Не п’яним, а також не так, ніби зараз виблює. Оскільки він уже знав, чого очікувати, Піт дозволив собі ще один маленький ковток. Жар у роті, жар у горлі… а потім «бабах» у шлунку. Насправді доволі класно.

Тепер він відчував пощипування в плечах і руках. Либонь, також на шиї. Не те відчуття поколювання, наче голками, яке отримуєш, коли затерпне кінцівка, а більше схоже на те, ніби щось прокидається.

Піт підніс пляшку собі до губ, та потім опустив. Малося дещо інше, що непокоїло дужче за можливість впасти з вантажної платформи або розбити велосипед дорогою додому (на мить він загадався, чи можуть арештувати за їзду п’яним на велосипеді, і вирішив, що можуть). Хильнути кілька ковтків горілки, аби мати змогу цим похвалитися, то одна річ, але якщо він вип’є стільки, що перебере, про це знатимуть батько й матір, коли прийдуть додому. Вистачить одного погляду. Намагання прикинутися тверезим не допоможе. Вони п’ють, їхні друзі п’ють, й інколи вони п’ють дуже багато. Вони знають ті прикмети.

А ще не слід забувати про жахливе ПОХМІЛЛЯ. Достатньо Піт із Джорджем надивилися на своїх тата з мамою, як ті з блідими обличчями й червоними очима тиняються по хаті суботніми й недільними ранками. Вони ковтали вітамінні пігулки, вони наказували стишити телевізор, а музика була геть verboten . [30] Verboten — заборонена (нім.). ПОХМІЛЛЯ мало вигляд абсолютної протилежності насолоди.

А втім, якщо ще разок сьорбнути, можливо, це не зможе зашкодити.

Він зробив трохи більший ковток і крикнув:

— Вжик, ми злетіли!

Це його розсмішило. У голові відчувалася деяка легкість, але то було цілком приємне відчуття. Куріння йому не пішло. Випивка — так.

Він підвівся, трішки похитнувся, відновив рівновагу і ще посміявся.

— Стрибайте в той сраний піщаний кар’єр, котики солоденькі, — проголосив він порожньому ресторану. — Я в сраку п’яний, а в сраку п’яний це краще.