Стівен Кінг - Під куполом

— Я телефонував копам, — повідомив він. Вони вже їдуть, а от у пожежній частині ніхто не відповідає. Тільки запис мені каже, що треба дзвонити в Касл Рок.

— Окей, так і зроби, — погодився Барбі. Аж тут на фермерський луг футів за двадцять від них знову впав і зник серед високої трави пасовища черговий птах. Ця подія викресала в голові Барбі думку, котра, либонь, іскрою зрикошетила від того часу, коли він ще дивився на світ крізь приціл. — А краще спершу подзвони до штабу ВПС Національної гвардії [35] ВПС Національної гвардії — окремі для кожного штату військово-повітряні підрозділи Національної гвардії США, які підпорядковуються губернаторові, і тільки під час війни чи в разі великих катастроф — напряму президентові й Конгресу. в Бенгорі [36] Бенгор — третє за величиною (32 тис. мешканців) місто в штаті Мейн, порт, столиця округу Пенобскот. , — порадив він.

Ерні роззявив рота:

— Гвардії?

— Тільки вони можуть встановити над Честер Міллом заборонену для польотів зону, — пояснив Барбі. — І, здається мені, це треба зробити якомога швидше.

Шеф поліції Мілла не чув ніякого вибуху, хоча й перебував в той час надворі, згрібав листя з галявини перед своїм будинком на Морін-стрит. На капоті «Хонди» його дружини стояв портативний радіоприймач, з якого лунала релігійна музика на частоті РНГХ (повна її назва була «Радіостанція Наш Господь Христос», але молодші мешканці міста називали її просто «Радіо Ісус»). Слух він, звісно, мав уже не той, як колись. Та й хто б його мав колишнім у шістдесят сім років?

Але першу сирену, що розкраяла день, він почув; вуха в нього були налаштовані на цей звук, як вуха матері налаштовані на плач її дітей. Говард Перкінс навіть знав, котра їде машина і хто сидить за її кермом. Тільки на «трійці» та «четвірці» залишилися старі трелі, але на «трійці» Джонні Трент поїхав із пожежниками до Касл Рока, на ті їхні чортові навчання. Вони їх називають «контрольованим горінням», хоча насправді йдеться про дитячі розваги дорослих дядьків. Отже, сирена належала четвертому номеру, одному з тих двох «Доджів» [37] «Додж» — заснована 1900 року братами Джоном і Горесом Доджами автомобільна компанія, яка з 1928 року належить корпорації «Крайслер». , що в них іще залишалися, і, значить, кермувати ним мусить Генрі Моррісон.

Спершись на граблі, він нахилив голову, прислухаючись. Сирена почала віддалятися, і він знову зайнявся листям. На веранду вийшла Бренда. У Міллі майже всі звали його Дюком — прізвиськом, яке пристало до нього, ще коли він був школярем і не пропускав у кінотеатрі «Зірка» жодного фільму з Джоном Вейном [38] Джон Вейн, справжнє ім'я Меріон Моррісон (1907–1979) — кіноактор, режисер і продюсер, символ мужності, все життя відгукувався на кличку Дюк («герцог» — англ. ). , — але Бренда, щойно вони побралися, почала звати його інакше. Іменем, яке йому не подобалося.

— Гові, чогось вимкнулась електрика. І там щось гриміло.

Гові, для неї він завжди Гові. Немов з отого: «Трюкач Гові», «А ось і Гові», «Як життя, Гові?» [39] Імовірно, йдеться про рекламні ролики мічиганської компанії «Щасливий Гові» («Happy Howie's Inc.»), яка позиціонує себе єдиним в США виробником собачої їжі з неімпортованого, натурального м'яса.

Він намагався ставитися до цього по-християнському — чорт, він поводився щодо цього як справжній християнин! — але подеколи йому спливала думка, чи не має стосунку, хай опосередкованого, ця кличка до того крихітного пристрою, що він тепер його змушений носити в себе у грудях.

— Що це?

Вона завела очі під лоба, твердим кроком рушила до своєї машини, вхопила радіоприймач і натиснула на ньому кнопку, обірвавши на півслові хор Нормана Лубоффа [40] Норман Лубофф (1917–1987) — автор партитур десятків фільмів (має зірку на «Алеї слави» в Голлівуді), засновник і керівник одного з найвідоміших у світі хорів, випустив 75 альбомів, зокрема з релігійною музикою; «Маємо в Ісусі друга» — християнський гімн, написаний 1868 року американським юристом і церковним композитором Чарлзом Конверсом на слова ірландського поета Джозефа Скрайвена. , що співав «Маємо в Ісусі друга».

— Скільки разів я тобі казала, щоб ти не тулив цю річ на капот моєї машини? Ти подряпаєш фарбу, і впаде її продажна ціна.

— Вибач, Брен. Що ти казала?

— Електрика вимкнулася! І щось вибухнуло! Мабуть, саме туди й погнав Джонні Трент.