Стівен Кінг - Відродження

— Передвісники.

— Точно. Те загострення зору, яке я відчував, було передвісником. А потім приходив… колір.

— Колір.

— Світ наповнювався червоними, синіми й зеленими ореолами довкола речей. Кольори переміщувалися туди й назад. То було так, наче я дивився крізь призму, але таку, яка збільшувала речі й одночасно подрібнювала їх на шматки. — Він потер долонею лоба, виражаючи цим жестом свою безпорадність. — Краще я описати не зумію. І перші тридцять-сорок секунд, поки це відбувалося, було таке враження, наче я можу прозирнути крізь світ, а за ним є інший світ. Більш реальний.

Г’ю серйозно подивився на мене.

— Оце й була призматика. До сьогодні я про неї ні з ким не говорив. Вона мене до смерті лякає.

— Що, навіть Препу не розказував?

— Розказав би, та коли це сталося вперше, він уже поїхав. Не прощаючись, просто лишив записку, в якій написав, що йому підвернулася вигідна нагода для бізнесу в Джопліні. То було десь через півроку після чудесного зцілення, і я вже повернувся сюди, у Недерленд. Призматика… вона була по-своєму невимовно прекрасною, але я сподіваюся, що вона ніколи більше не повернеться. Бо якщо той, інший, світ справді існує, я не хочу його бачити. А якщо він у мене в голові, то хай він там і лишається.

Вийшов Мукі.

— Джеймі, вони рвуться в бій. Хочеш, я пущу їм звук? Пересрати все я точно не зможу, бо порівняно з цими чуваками навіть «Мертві молочники» [108] «Дед Мілкмен» («Мертві молочники») — американський сатиричний панк-рок-гурт, сформований 1983 р. звучать як «Бітлз».

Таке цілком могло бути, але вони заплатили за свій запис готівкою.

— Ні, я зараз прийду. Скажи їм, ще дві хвилини.

Він зник.

— Що ж, — сказав Г’ю. — Я з тобою поділився, а ти — ні. А я хочу почути.

— У мене сьогодні о дев’ятій вечора буде вільна година. Я прийду у великий дім і все тобі розкажу. Багато часу це не забере. Моя історія в цілому така сама, як і твоя: лікування, зцілення, залишкові явища, що потроху згасали, а згодом і зовсім згасли. — Не зовсім правда, але мені пора було йти на запис.

— А призматики не було?

— Нє-а. Було інше. Синдром Туретта [109] Синдром Туретта — спадковий нейропсихічний розлад, який розпочина-ється у дитинстві й характеризується численними тиками — фізичними і голосовими. Напади часто супроводжуються вигукуванням лайливих слів. , але без матюків. — Я вирішив сни про свою мертву родину залишити при собі, принаймні на деякий час. Може, то були мої власні моменти прозирання в інший світ Г’ю.

— Ми повинні його побачити. — Г’ю взяв мене за руку. — Ми справді повинні.

— Я думаю, твоя правда.

— Але без великої вечері на честь зустрічі, добре? Я навіть не хочу з ним розмовляти. Лише спостерігати.

— Гаразд. — Я подивився на його руку. — Тільки відпусти мене, поки синця нема. Мені треба записувати музику.

Він відпустив. Я зайшов у студію, туди, де якийсь місцевий панк-гурт грав пісню про шкіряний жакет і булавку, яку «Ремоунз» [110] «Ramones» — американський рок-гурт, утворений 1973 р. у Нью-Йорку, одним із перших почав грати панк-рок. у сімдесяті виконували набагато краще. А коли озирнувся через плече, Г’ю досі стояв на місці й дивився на гори.

«Світ поза світом», — подумав я, а потім викинув це з голови (спробував принаймні) й пішов працювати.

Я стійко тримався й не купував собі власного ноутбука ще протягом року, але в першій і другій студіях було повно робочих станцій (до 2008-го ми майже все записували в програмах на «Маках»), тож коли десь о п’ятій видалася перерва, я погуглив Ч. Денні Джейкобза і знайшов тисячі посилань. Я багато всього пропустив, відколи «Ч. Денні» вперше з’явився на національній сцені десять років тому. Але воно й не дивно. Телевізора я майже не дивлюся, моя цікавість до популярної культури обмежується музикою, а дні, коли я ходив до церкви, давно в минулому. Не дивно, що я не помітив проповідника, якого сторінка у Вікіпедії величала «Оралом Робертсом [111] Ґранвілл «Орал» Робертс — християнський проповідник, один із піонерів «телевізійного євангелізму». двадцять першого століття».

Ніякої мегацеркви в нього не було, але його передачу «Година цілющої сили Євангелія» транслювали від узбережжя до узбережжя на кабельних каналах, де ціна ефірного часу була низькою, а віддача у вигляді «підношень любові», навпаки, — явно високою. Передачі знімали на його Традиційних наметових служіннях, з якими він колесив по країні (тримаючись подалі від Східного узбережжя, де люди менш схильні приймати щось на віру). На фотографіях, знятих за минулі роки, я бачив, як Джейкобз поступово старішав і сивішав, але що не змінилося, то це вираз його очей: він лишався так само фанатичним і якимось наче пораненим.