Стівен Кінг: Відродження

— Ого, як ви це зробили?

Священик розплився в усмішці.

— Непоганий фокус, скажи? «І сказав Бог: Хай станеться світло. І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно». Та тільки я не Бог, тому змушений покладатися на електрику. Дивовижна штука, Джеймі. Такий подарунок від Господа, що він змушує нас відчувати божественну велич щоразу, коли клацаємо вимикачем, хіба не так?

— Напевно, — погодився я. — Мій дідо Амос пам’ятає часи, коли не було електричних лампочок.

— Багато людей пам’ятають. Але невдовзі всіх цих людей не стане… а тоді ніхто особливо не замислюватиметься над тим, яке це диво — електрика. І яка загадка. Ми здогадуємося, як вона працює, але знати, як щось працює, і знати, що це таке насправді, — дуже різні речі.

— Як ви ввімкнули світло? — поцікавився я.

Він показав рукою на полицю позаду стола.

— Бачиш оту маленьку червону лампочку?

— Угу.

— Це фотоелемент. Їх можна купити, але цей я сам зробив. Він відкидає невидимий промінь. Коли я його торкаюся, вуличні ліхтарі довкола Погідного озера загоряються. Якщо я зроблю це ще раз… отак… — Він провів рукою понад ландшафтом, і вуличні ліхтарі потьмяніли, вичахли до кволих цяток світла й остаточно згасли. — Бачиш?

— Клас, — видихнув я.

— Спробуй тепер ти.

Я підняв руку. Спершу нічого не відбувалося, та коли я став навшпиньки, мої пальці торкнулися променя й порушили його цілісність. З-під стола знову полинуло дзичання, і знову ввімкнулися ліхтарі.

— Вийшло!

— А то, коти в манто, — сказав він і скуйовдив мені волосся.

— А що це дзижчить? Наче наш телевізор.

— Зазирни під стіл. Я ввімкну світло, щоб тобі краще було видно. — Він клацнув вимикачем на стіні, й загорілися дві вкритих пилюкою лампочки. Зі смородом цвілі (а до нього домішувався ще якийсь запах — гарячий і масткий) вони нічого вдіяти не змогли, зате трохи розігнали морок.

Я нахилився (а в моєму віці низько опускатися не було потреби) і зазирнув під стіл. Побачив там дві чи три якісь штуки, схожі на коробки, прикріплені знизу до фанери. Саме від них і йшло те дзижчання, і маслянистий запах теж.

— Акумулятори, — пояснив преподобний. — Їх я теж зробив сам. Електрика — моє хобі. І технічні новинки. — Він заусміхався, мов малий хлопчак. — Люблю їх. Мою жінку вони до сказу доводять.

— А в мене хобі — воювати з фріцами, — сказав я. А тоді, згадавши його слова про те, що це трохи недобре, додав: — Тобто з німцями.

— Хобі потрібне кожному. А ще кожному потрібне одне-два дива, просто щоб переконатися, що життя — це щось більше, ніж довга марудна дорога, якою ти плентаєшся від колиски до могили. Хочеш побачити друге диво, Джеймі?

— Так!

У кутку стояв ще один стіл, завалений інструментами, шматками дроту, трьома-чотирма розчленованими транзисторними радіоприймачами, схожими на ті, які були у Клер та Енді, а також звичайними батарейками й акумуляторами з крамниці. Ще там стояв маленький дерев’яний ящик. Узявши його, Джейкобз опустився на коліно, щоб ми з ним були на одному рівні, і витяг зсередини фігурку, загорнуту в білу мантію.

— Ти знаєш, хто це?

Я знав, бо фігура була схожа на мій люмінесцентний нічник.

— Ісус. Ісус із пакунком на спині.

— Це не просто пакунок, це акумуляторний блок. Поглянь. — Він підняв кришку блока на шарнірі, не більшому за голку для шитва. Усередині я побачив щось подібне до кількох блискучих монеток з крихітними цятками припою. — Ці я теж сам зробив, бо в крамниці чогось такого маленького й потужного не купиш. Мабуть, я міг би їх запатентувати і, може, колись так і зроблю, але… — Він похитав головою. — Не зважай.

Він знову закрив кришку блоку й переніс Ісуса до ландшафту Погідного озера.

— Сподіваюсь, ти помітив, яка синя в озері вода, — сказав він.

— Ага! Я такого синього озера ще не бачив!

Він кивнув.

— Само по собі диво, можна сказати… поки уважніше не придивишся.

— Як це?

— Насправді то просто фарба. Іноді, Джеймі, я над цим розмірковую. Коли не спиться. Над тим, що від дещиці фарби мілка вода здається глибокою.

Така дурниця здалася мені не вартою того, щоб її обдумувати, але вголос я цього не сказав. Раптом священик наче виструнчився і поставив Ісуса біля озера.

— Я планую використовувати це на зборах молоді, це буде так зване навчальне знаряддя. Але ти побачиш усе першим, гаразд?

— Гаразд.

— Ось що сказано в чотирнадцятому розділі Євангелія від Матвія. Джеймі, ти ж будеш виконувати настанови зі Слова Божого?