Ян Валєтов - Кращий вік для смерті

Здесь есть возможность читать онлайн «Ян Валєтов - Кращий вік для смерті» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, Жанр: Социально-психологическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кращий вік для смерті: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кращий вік для смерті»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни».
Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.
Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот.
Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…

Кращий вік для смерті — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кращий вік для смерті», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Давно не їздили автомобілі.

Давно вже заросли дороги, по яких можна було рухатися автівками.

Давно вимерли люди, які вміли робити автомобілі, і самі машини перетворилися на купи непотрібного іржавого мотлоху. А от атлас лежав і досі на заправці й терпляче чекав нового господаря.

Притягнувши здобич додому, Книжник вивчав його декілька тижнів.

Він порівнював карти доріг зі знайомими назвами містечок, які досі можна було прочитати на обшарпаних дороговказах, і нарешті зміг розібратися з місцем їхнього розташування.

Країна, де вони жили, виявилася величезною. Набагато більшою за ту, що він міг собі уявити. Жили великих доріг з’єднували між собою Сіті, залишаючи обабіч трохи менші поселення. Від жил урізнобіч розбігалися тонші дороги, від них – іще дрібніші. На останніх сторінках Книжник виявив плани міст.

Атлас захопив його, як найкращий роман, змусив остаточно прокинутися втомлену від буденності уяву. Але, на жаль, не вбив у Книжникові наївність – він усе ще вважав, що влаштування Світу хоч кому цікаве. Він поткнувся до вождів, щоб поділитися свіжими знаннями з племенем, але натрапив на холодне бридливе нерозуміння: навіщо? Навіщо племені знати про це? Що це дасть? Хіба стане хтось добровільно віддалятися від будинку на багато миль?

Книжникові було до сліз прикро, що нікому не цікаві ні книжки, ні карти, адже – хто б міг подумати – Парку в атласі приділялася окрема чверть сторінки, назва «Кідленд» і детальна схема.

Руїни «Кідленда» починалися за декілька сотень ярдів за площею. Колись приїжджих зустрічали ворота, над якими височіли величезні кольорові літери. Тепер не було ні воріт, ні букв – лише металева основа конструкції, руда від багаторічної іржі, щоправда, вона досі зберегла напівкруглу форму. Влітку іржава арка заростала нахабним плющем і виглядала ошатно, узимку ж стирчала, як обгризене ребро, обвите колючим дротом сухого стеблиння.

Біля колишнього входу, на круглій клумбі, тепер спалювали жертв Нещадного – це був звичай, його виконували, бо так велів Закон. Усі розуміли, що ніякої небезпеки заразитися давно немає, що Нещадний рано чи пізно прийде до кожного з них, але за Законом, усіх, хто зустрів Нещадного, належало спалити. А з Законом не посперечаєшся!

Праворуч від центральної алеї розташувалося кладовище для тих, хто помер сам по собі: від ран, хвороб, в міжусобиці або в битвах. Воно дуже розрослося за останні десять років і вже давно вихлюпнулося за межі колишніх газонів, які втратили форму.

А Парк, що розкинувся на величезній площі, давно перетворився на ліс.

Атракціони обвалилися і згнили. Ті ж, що дивом устояли, нагадували величезні скелети доісторичних істот, покриті іржею і коростою облупленої фарби, обвиті все тією ж зеленою сіттю плюща та в’юнків. Парк був знайомий Книжнику з дитинства – тут вони грали, коли були бебиками і кідами, тому він досі пам’ятав, де можна через необережність впасти у відкритий колодязь, де скрутити собі шию, спіткнувшись об приховані в густій траві рейки.

А справжній ліс починався за межами парку атракціонів, і його Книжник боявся і не любив. Дім для нього був тут, серед старих стелажів, заставлених книжками, а найкращою постіллю на світі – древній, пропахлий вогкістю і мишачим послідом матрац, що лежав у кутку.

Двері Бібліотеки з гуркотом розчинилися, пропускаючи злого, як скажений вольфодог, Облома. За ним зі злорадною посмішкою на обличчі крокував Бігун. Він був найдрібнішим і найжорстокішим із вождів – сухий, швидкий, з неприємним гострим личком і кривими зубами.

– Вставай, хробаче, – наказав Облом і, не чекаючи, поки Книжник підведеться, рвонув його з підвіконня своєї лапою. – Чеши вниз, плем’я чекає на тебе, виродку!

Книжник відкрив був рота – благати, але наштовхнувся поглядом на холодні очі Бігуна і промовчав.

Внизу на площі, біля закривавленої туші діра, справді зібралися чели і герли з бебиками, далеко не всі зібралися, але це нічого не вирішувало.

Облом тицьнув Книжника в спину, і той ледь не впав.

– Дивіться, люди Парку! – крикнув Бігун своїм деренчливим фальцетом. – Цей хробак Книжник сьогодні проґавив діра. Це його вина.

Книжник стояв, опустивши голову, і чув, як гудуть обурені голоси.

– Мисливці встигли поранити діра, – продовжував Бігун, – але він вирвався і втік…

– Ми знайшли звіра обдертим, – вступив Облом. – Хтось вирізав із туші кращі шматки, і тепер ви не зможете з’їсти їх. Дехто з вас залишиться голодним через цей криворукий шматок лайна!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кращий вік для смерті»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кращий вік для смерті» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Кращий вік для смерті»

Обсуждение, отзывы о книге «Кращий вік для смерті» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x