Конор Костик - Епік

Ерік урвав батька глузливим сміхом. Гаральд спохмурнів:

— Б’єрн — поважний і статечний гравець. Кожна група потребує такого, як він. Б’єрн тяжко працює. Має невеликі, зате певні здобутки. В нього добрий і сильний персонаж. Мабуть, найкращий у школі.

— Мабуть, у малій сільській школі. Але він — ніщо порівняно з гравцями Майклгарда. А це означає, що, діючи як Б’єрн, ми ніколи нічого не доб’ємося від Центрального Комітету. Розумієш, я маю на увазі те, що нас збираються переселити. Як уникнути цього лиха? Треба ставити перед собою високі цілі.

— Що ж, Ерік має слушність. Коли востаннє вбивали дракона? — Гаральд глянув на сина, а потім несподівано усміхнувся: адже вони обидва знали відповідь.

— Тридцять років тому група з Майклгардського університету вбила Мнана Сорта, Чорного Дракона зі Снігових гір.

— І де вони тепер? Я й не дивуюсь, що майже всі вони стали членами Центрального Комітету, — сам відповів на своє запитання Гаральд.

Фрея, вочевидь роздратована таким поворотом розмови, підвелася, й невдовзі в кухні загримотіли шухляди з посудом.

Гаральд подивився на Еріка пильним поглядом блакитних очей, які, здається, оцінювали його. І прошепотів:

— Слухай, Еріку. Твоя мати аж захворіла. Вона вже й заснути не може вночі. — А потім заговорив досить гучно, щоб чула й дружина: — Тож будь серйозним, Еріку. Якщо ти щовечора входитимеш в «Епік» після роботи, то, можливо, ще матимеш змогу підготуватися до випускних змагань.

— Ми можемо навіть дати йому більше часу вдень, — додала Фрея, повернувшись обличчям до столу. — Тепер немає сенсу навіть намагатися виконати наші норми виробітку.

— Твоя правда, — погодився Гаральд. — Ну, то як, сину? Годі вже помирати. Годі драконів.

— Гаразд.

Ерікові аж серце зайшлося від думки про нескінченні години нудного нагромадження попереду, щоб він мав шанс назбирати досить мідяків для свого персонажа й придбати бодай мінімум основного спорядження.

— Ти обіцяєш? — примружила очі Фрея, відчувши нехіть у синовім голосі.

— Обіцяю, — відповів Ерік.

адворі дощило, земля була надто грузька, щоб пересаджувати тендітні оливкові паростки з горщиків у поле. Отож Фрея послала Еріка в хату, щоб він розвивав у «Епіку» свій новий персонаж. Ерік мовчки нарікав, що йому довелося пообіцяти ніколи не йти до Інріата, Червоного Дракона, але, приєднавшись до гри, з насолодою пригадав, що кинув виклик традиціям Його новий персонаж був жінкою, яка, крім краси, не мала ніяких суттєвих атрибутів.

Ерік гармонізував себе з устаткуванням, і заграла невеличка музична скринька, повертаючи свої барвисті бочки й піднімаючи платформу, на якій стояла його рудокоса обраниця.

# ПОМАХ

Вона приязно махнула рукою, і Ерік усміхнувся їй у відповідь.

Перш ніж увійти в ігровий світ в образі цієї жінки, він ще мав вирішити кілька питань. Оскільки їй бракувало всіх атрибутів, крім краси, вона не матиме успіхів у жодній з основних дисциплін. Тому Ерік переглядав менш поширені варіанти: горлоріза, розбишаки, лицаря, азартного гравця, акробата, волоцюги — у списку були сотні варіантів. Ерік терпляче перечитував перелік дисциплін, які цікавили його, звернувши увагу на одну, що вирізнялася своїм незвичним описом.

« Розбишака

Розбишака подібний до пірата, це воїн, чия справжня домівка у відкритому морі. Проте розбишака має манери і стиль, достатні для створення враження в міському середовищі. Розбишаки поєднують уміння володіти легкою зброєю, багато навичок злодія і щось невловне від придворного денді. Коли доходить до літання на люстрі через залу, повну ворогів, відбивання мудрованих ударів шпаги, викрадення діамантів з корони, розбишацтво — єдина потрібна дисципліна».

Ерік не міг собі уявити, що ця дисципліна буде надто добра, бо за всі довгі години гри ще ніколи не натрапляв на розбишаку. А втім, усе може бути, бо ще ніхто ніколи не діяв точнісінько так, як задумали автори гри. Адже кожен знав, що багато століть тому гру створили для розваги колоністів, які в напівзамороженому стані долали незмірні космічні відстані. Ніхто не сподівався, що гра перетвориться на повільне нагромадження грошиків, ба навіть що її використають для розв’язку конфліктів, хоча, на думку Еріка, таке застосування мало більше сенсу. Ні, автори створили цю гру задля розваги. А щойно відкритий легковажний опис такої дисципліни, як розбишацтво, правив за ще один доказ, що проектанти створили ігровий світ не для невблаганних професіоналів з Центрального Комітету.