Клайв Стейплз Льюис - Морські пригоди «Зоряного мандрівника»

– Сідайте і пригощайтесь, – запропонувало воно м’яким мелодійним голосом.

І вони помітили, що на траві розкладене багаття, а на ньому печеться риба. Вони сіли й заходилися їсти, уперше за багато днів відчувши голод. Їм здавалося, що ніколи ще вони не їли нічого смачнішого.

– Скажи, ягня, – промовила Люсі, – чи виведе ця дорога нас до країни Аслана?

– Вона не для вас, – відповіло ягня. – Ви можете потрапити до країни Аслана тільки з вашого власного світу.

– Що?! – вигукнув Едмунд. – З нашого світу туди теж є шлях?

– Шлях до моєї країни є звідусіль, – відповіло ягня. Не встигло воно проказати останнє слово, як білосніжне руно його стало золотисто-коричневим, воно збільшилося в розмірах – і ось перед дітьми, виблискуючи гривою, постав сам Аслан.

– О Аслане! – вигукнула Люсі. – Розкажи нам, як потрапити до твоєї країни з нашого світу!

– Я буду вашим проводирем увесь час, – відповів Аслан, – але не скажу, чи довгим буде ваш шлях, чи коротким. Знайте лише, що лежить він через річку. Але не лякайтеся – ніхто не вміє зводити мости через річки краще за мене. А тепер ходімо. Я відімкну двері в небо й відправлю вас додому.

– Будь ласка, Аслане, – попросила Люсі, – скажи-бо нам лише, коли ми знову повернемося до Нарнії? Скажи скоріш, благаю!

– Миле дитя, – м’яко відповів Аслан, – ти і твій брат ніколи не повернетеся до Нарнії.

– О Аслане! – у розпачі вигукнули Едмунд і Люсі одночасно.

– Ви вже занадто дорослі діти, – сказав Аслан. – Тепер ви маєте бути ближчими до власного світу.

– Але ж ти знаєш, що справа навіть не в Нарнії! – схлипнула Люсі. – Справа в тобі! Ми ніколи не зустрінемо тебе там! А як же ми зможемо без тебе жити?

– Ми з вами ще побачимося, любі, – заспокійливо промовив Лев.

– Невже ти буваєш і в нас? – запитав Едмунд.

– Так, – відповів Аслан. – Але у вашому світі мене називають іншим ім’ям. Ви повинні навчитися впізнавати мене. Для цього ви й потрапили до Нарнії. Коли ви познайомилися зі мною тут, вам легше буде побачити мене там.

– А Юстас теж ніколи сюди не потрапить? – запитала Люсі.

– Дитино моя, – похитав головою Аслан, – навіщо тобі це знати? Ходімо… Я відмикаю двері.

І тієї ж миті блакитна стіна розсунулася і, пронизуючи небо, на землю ринуло сліпуче біле світло, і левова грива злегка торкнулася Едмунда, Люсі та Юстаса, а тоді всі вони опинилися в тій самій кімнаті – у тітки Альберти, у Кембриджі.

Додати залишається небагато: Каспіан і його товариші щасливо дісталися до володінь Раманду, Каспіан одружився з його донькою, і врешті-решт вони досягли берегів Нарнії. Дівчина стала великою королевою, матір’ю і бабусею великих королів. А в нашому світі незабаром після повернення дітей всі помітили, як змінився Юстас, і говорили, що тепер його й не впізнаєш. Тільки Альберта заявила, що він став нудним і пересічним і що в усьому цьому винні, звичайно ж, Едмунд і Люсі Певенсі.

1 ліга = 4828,032 м. (Тут і далі прим. перекл.)

Боттом – персонаж комедії Вільяма Шекспіра «Сон у літню ніч».

Судячи з назви, то має бути механічний пристрій для перевірки поетичного розміру «ямба» чи «хорея» або для перекладання з одного розміру в інший.

Маленька Люсі, певно, плутає назву «гіротеодоліт» з ім’ям лангобардської королеви Теоделінди, що будувала католицькі храми на землях Ломбардії та Тоскані, і тому, на думку Люсі, повинна була мати стосунок до гіротеодолітів.

Човник із вербової лози.

Архітеутис, або Гігантський Кальмар, – рід океанічних кальмарів, що можуть виростати завбільшки з 18 м.

Кракен – міфічне морське чудовище гігантських розмірів, відоме за описами ісландських моряків, з мови яких і походить його назва.