Олег Авраменко - Первісна. Дорога на Тір Мінеган

— Неподобство! — гнівно мовила Ґвен. — Ці чорні вже геть знахабніли. Я й подумати не могла, що вони на таке зважаться.

— У тім-то й річ, що ніхто не міг подумати. Хоч у середині монфовіра, коли стало відомо, що Тиндаяр знову відкрито, ми з Альсою таки запропонували встановити в палаці додаткову сиґналізацію, а згодом, коли виготовимо дерайтири, замінити її на повний захист від проникнень із підземного світу. Проте Енгас відмовився, він не бачив у цьому потреби і вирішив, що ми під цим приводом хочемо ще глибше запустити руку в королівську скарбницю. А ми не дуже наполягали, бо й нам було важко уявити, що чорні зайдуть так далеко. Тому захистили лише Відьомську Вежу й на цьому заспокоїлися.

— Е, ні, — похитав головою Бренан, трохи зібравшись із думками. — Тут щось не сходиться. Якщо це був чорний, то чому він просто не вбив короля? Навіщо вдався до такого непевного й ризикованого способу?

— Ми думали над цим — я, Альса, найстарші, — і дійшли невтішного висновку, що зловмисникові мало було однієї лише Енгасової смерті. Він прагнув саме того, чого нам вдалося уникнути, приховавши правду про отруєння. Такий скандал істотно послабив би ваші позиції в боротьбі за престол і, відповідно, покращив би шанси ваших головних конкурентів. Вірніше, двох із них — лорда Авлайда і лорда Фінвара. Ґраф Ярвійський так само б постраждав, бо всім відомо про його лояльність до нас.

Ґвен іще дужче спохмурніла. А Бренанові стало моторошно.

— Отже, — сказав він, — хтось із цих двох змовився з чорними.

— Не конче сам претендент, — зауважила Брігід. — Радше хтось із його наближених. Але суті справи це не міняє — хоч так, хоч сяк, а на престол Катерлаху, країни з Мінеганської П’ятірки, пнеться людина, прямо чи опосередковано пов’язана з чорними чаклунами. Словом, ситуація паскудна, гіршої годі й вигадати. Саме тому я пропонувала підтримати лорда Ріґвара. За нашого сприяння він досить легко виграв би вибори, а ви ґарантовано стали б його наступниками.

— Ну, якщо так склалися обставини… — почав був Бренан, проте Брігід урвала його.

— Ні, я вже передумала. І не лише тому, що Ґвен тепер реґент Катерлаху. Ще вчора мене вжахнув здогад, що, може, ми недооцінюємо ворога, і той чорний чаклун якраз грає на боці ґрафа Ярвійського. Можливо, він прорахував наперед хід наших думок і влаштував усе так, щоб ми запідозрили Авлайда з Фінваром і, в намаганні зупинити їх, самі всадовили на трон Ріґвара аб Ковґала.

— Ну, це малоймовірно, — озвалася Ґвен. — Чи то пак, узагалі неймовірно. Адже всім відомо, що лорд Ріґвар наш союзник. Чорним немає сенсу його підтримувати.

— За великим рахунком, їм немає сенсу підтримувати будь-кого з претендентів. Катерлах перебуває в сфері нашого впливу, і чаклуни — хоч звичайні, хоч чорні, — не годні цього змінити, навіть якщо матимуть спільників в оточенні короля. Та гадаю, що наразі йдеться не про політику, а про отримання особистої вигоди. Від Ріґварової перемоги виграє не лише він один, а й увесь Дім О’Гедвин. У ньому, як і в інших княжих домах, є різні люди, тож не виключено, що один з близьких родичів ґрафа Ярвійського міг укласти спілку з чорними, пообіцявши їм гарно заплатити. Ну, а чорні, мабуть, спокусилися не так грошима, як можливістю втерти нам носа й бодай частково помститися за поразку на Іхелдиройдському тракті та смерть Ярлаха аб Конала.

— Ти вже поділилася цими міркуваннями з найстаршими? — запитала Ґвен.

— Учора ж я їм і написала. А сьогодні вранці отримала листа від сестри Кейліон. Вона вважає, що я надто драматизую, але не стала заперечувати такої можливості. Ні вказівок, ні рекомендацій у листі не було — а це означає, що найстарші розійшлись у думках і не змогли виробити єдиної позиції. Отже, щонайменше троє з них схиляються до того, що вам варто вже зараз претендувати на престол. Звичайно, вони б і так підтримали будь-яке ваше рішення, але при цьому демонстрували б вам своє одностайне несхвалення. Тепер цієї одностайності й близько не буде…

Після розмови з Брігід Ґвен пішла до себе, щоб перевдягтися й трохи відпочити з дороги. Бренан збирався вчинити так само, але в коридорі його перехопила Альса, яка саме повернулася від короля. Він чекав, що старша стане випитувати деталі їхньої з Енгасом приватної бесіди, однак її це не дуже цікавило. Затягши Бренана до свого кабінету, вона передовсім з’ясувала, що йому з Ґвен уже відомо про отруєння короля, і слідом за Брігід застерегла від розголошення цієї таємниці. Далі заходилася повчати його, як він має відповідати на запитання, пов’язані з несподіваним реґентством Ґвен, і що слід говорити, коли у вельможному товаристві зайде мова про майбутні вибори короля. Бренан увічливо вислухав її настанови, хоча про себе вже вирішив, що керуватиметься порадами Брігід, яка набагато краще орієнтувалася в катерлахській політиці.