Дара Корній - Зворотний бік світів

Після закінчення школи і тестового добору ти або йдеш далі вчитися, якщо твоїх знань та вмінь потребує наука, і знову змушений поділяти індивідуальний простір з колегами за нещастям, або стаєш звичайним робітником, якому вистачає вмінь та навичок, здобутих у школі. Тоді ти врешті переїжджаєш зі школи мешкати в робітничий район, де проживають такі ж трудівники, як ти. Тобі виділяють крихітну кімнатку з чистенькою кухнею та туалетом з душовою кабінкою. У тебе шестиденний робочий тиждень. Один вихідний. І тоді ти можеш поблукати вулицями свого досконалого світу або парком, у якому ростуть досконалі дерева та квіти. Правда, усе розмаїття барв ти навряд чи зможеш побачити й високо оцінити красу матінки природи, бо з першого дня навчання в школі тобі на очі вдягають сірі окуляри. Світ для тебе стає сірим від того самого злощасного дня начебто дорослішання, коли в тебе забирають волосся і твою зовнішню індивідуальність. Ти не маєш права прив’язуватися до людей. Ти просто один із системи й тільки.

У світі сірих усе йде за планом. Тут не буває перенаселення. На місце кожної померлої особини народжується юна і перспективна. У сірому світі немає цвинтарів. Є тільки крематорії. Сірі «гуманно» ставляться до смерті. Людина помирає не в муках, а уві сні. Тоді, коли після обов’язкового щорічного медичного діагностування вона отримує висновок, у якому замість слова «придатний» стоїть позначка «не придатний». Така особина вже нічим не може прислужитися досконалому світу. Вона перетворюється на валізу без ручки, яку утилізують. Немає сталого вікового цензу. Це може трапитися і в тридцять, і в п’ятдесят, і в сімдесят. Дата смерті, чи не єдине для цього світу, індивідуальна. Один чоловік навіть дожив до дев’яноста років.

Людину у світі сірих майже від народження готують до смерті. І смерті тут ніхто не боїться. Ти лягаєш спати, отримуєш смертельну ін’єкцію та засинаєш. Але це не кінець. Бо на тебе обов’язково чекає переродження в іншому тілі.

— У нас немає цвинтарів, Мальво. Вони нам не потрібні. Людина, яка померла, — це пройдений етап цивілізаційного розвитку. Для чого їй ставити пам’ятник? Тіло спалюємо в крематорії. А попіл додаємо в добрива в теплицях.

Після почутого Мальва припинила їсти фрукти та овочі. Перейшла на молочне, рибу та м’ясо. Щойно вона брала до рук огірок чи банан, як їй марилося обличчя старого, котрий помер уві сні й перетворився на добриво… Нічого з тим не могла вдіяти.

Її дивувала також відсутність у світі сірих немолодих облич. Світ сірих не старів. Хоча сірий брат стверджував, що середня тривалість життя у них сімдесят п’ять років.

— Але я тут не бачила жодного старого. Де ви їх тримаєте?

— У світі сірих добре розвинута медицина, зокрема косметологія. «Молоді душею і тілом» — чудове гасло світу Досконалих. Більше тобі скажу. Завдяки науці смертні нашого світу можуть жити не менше, аніж безсмертні. Чому ми цього не робимо, а дозволяємо смерті забирати смертних? По-перше, нам не потрібне перенаселення. По-друге, нам протипоказане і гальмування розвитку. Адже влиття свіжої крові та нових знань можуть прийти тільки з молодістю. Коли особина у своєму розвитку досягає вершини і зупиняється, настає час помирати. Розвиток — то і є життя. У нас немає лікарень. Ми побороли всі віруси та бактерії. Люди нашого світу не хворіють. Вони просто старіють і якоїсь миті перестають розвиватися.

Мальва розуміла, що її переживання та болісне сприйняття дійсності нічого доброго їй не дасть. Тож вирішила приховувати роздратування сірим світом.

— Цікаво! А якщо з інших світів ви на собі принесете чужинський вірус, у вас почнеться епідемія?

— Не почнеться, — самовпевнено відповідав сірий. — Сюди дозволено заходити тільки сірим безсмертним. Якщо ж потраплять інші безсмертні, то лишень з нашої доброї волі. От як ти, наприклад. Тобі відомо, що безсмертні не хворіють. За винятком болячок від заклять. Але вони не передаються від людини до людини. Це індивідуальне лихо. Тож інфекція може потрапити у світ Досконалих лишень на одязі чи брудному тілі. Та на цей випадок є галявина перед брамою в наш світ, яка миттєво вбиває всі видимі та невидимі шкідливі віруси й бактерії на тілі. Одяг спалюємо, як і прикраси та взуття гостя. А ще є місяць карантину. Ти його успішно пройшла.

— Ви знищили мою мушлю? — Мальва ледве не плакала після почутого. — Ну ви і…

— Мальво, правила для всіх однакові. Ти не виняток, — сірий говорив спокійно і впевнено.