Філіп Пуллман - Магічний ніж

— Ліра Красномовна, — відповіла вона. — А вас як звати?

Жінка здивовано заблимала очима. Ліра вирішила, що їй близько сорока — мабуть, вона була трохи старшою від пані Кольтер. Щоки її були червоними, а коротко стрижене волосся — чорним. На ній було біле, розстебнуте на грудях пальто, під яким виднілися зелена блузка та ті сині полотняні штани, що їх вдягало в цьому світі так багато людей.

Жінка провела рукою по волоссю та промовила:

— Що ж, твоя поява — це друга за сьогодні несподіванка. Я доктор Мері Мелоун. Чого ти хотіла?

— Я хотіла б, щоб ви розповіли мені про Пил, — сказала Ліра, озирнувшись і переконавшись, що вони самі. Я знаю, вам дещо про нього відомо, й можу це довести, Ви повинні мені все розповісти.

— Пил? Ти про що?

— Можливо, ви називаєте його інакше. Йдеться про елементарні частинки, у моєму світі вчені називають їх частинками Русакова, але частіше — Пилом. Їх нелегко викликати, але потім вони приходять із космосу та накопичуються навколо людей — здебільшого навколо дорослих. Я дещо дізналася сьогодні — я була в музеї неподалік від цього місця та бачила там якісь давні черепи з дірками в них, схожими на ті, що їх роблять татари. Навколо них було більше Пилу, ніж навколо іншого черепа, в якому не було такої дірки. Коли був бронзовий вік? Жінка дивилася на неї широко розкритими очима.

— Бронзовий вік? Та я не знаю, здається, десь п'ять тисяч років тому, — промовила вона.

— Але ж той, хто написав це на табличці, помилився. Череп з двома дірками належав людині, яка жила тридцять три століття тому.

Тут Ліра зупинилася — доктор Мелоун мала такий вигляд, ніби вона ось-ось знепритомніє. Щоки її стали дуже блідими, одну руку вона притиснула до серця, а другою схопилася за підлокітник свого стільця. Щелепа її відвисла.

Здивована Ліра стояла й чекала, поки жінка прийде до тями.

— Хто ти? — нарешті спитала жінка.

— Ліра Красно…

— Та ні, я маю на увазі, звідки ти взялася? Звідки ти знаєш подібні речі?

Дівчинка стомлено зітхнула — вона забула, якими дивними людьми є вчені. Їм буває важко сказати правду — іноді їм набагато легше зрозуміти брехню.

— Я прийшла з іншого світу, — почала вона. — І в тому світі також є Оксфорд, хоча й зовсім не такий, саме звідти я прийшла. І…

— Почекай. Ти прийшла звідки?

— З іншого місця, — відповіла Ліра, вирішивши бути обережнішою. — Я не тутешня.

— А, з іншого? — сказала жінка. — Зрозуміло. Це й видно.

— І я маю дізнатися про Пил, — пояснила Ліра. — Люди Церкви в моєму світі бояться його, бо вважають первородним гріхом. Отже, він має неабияке значення. А мій батько… Та ні! — вигукнула вона й навіть тупнула ногою. — Це не те, що я хотіла сказати. Я все роблю не так.

Доктор Мелоун подивилася на насуплене Лірине обличчя, стиснуті кулаки, синці у неї на нозі та щоці та стурбовано промовила:

— Боже мій, люба, заспокойся!

Потім вона відкинулася на спинку стільця та протерла свої червоні від стомлення очі.

— Чому я тебе слухаю? Я, мабуть, збожеволіла. Річ у тому, що це єдине місце у світі, де ти можеш знайти потрібну тобі відповідь, але нас збираються закрити… Те, про що ти кажеш, цей Пил, схоже на річ, яку ми вже деякий час досліджуємо, і коли ти сказала про черепи в музеї, в мене сяйнула думка, адже… О ні, це вже забагато! Я надто втомилася. Я хотіла б тебе послухати, повір мені, люба, але не зараз, якщо можна. Я вже казала, що нас збираються закрити? У мене є тиждень на те, щоб скласти план робіт та подати його на розгляд керівництву, але досі в нас нічого не виходило…

Вона позіхнула на весь рот.

— А якою була перша із сьогоднішніх несподіванок? — запитала Ліра.

— А, одна людина, на підтримку якої у справі подальшого фінансування нашої роботи я сподівалася, змінила думку. Утім, я не думаю, що ця подія була такою ж несподіваною, як твоя поява.

Жінка знову позіхнула.

— Треба заварити каву, — сказала вона. — Якщо я не зроблю цього, то засну. А ти не хочеш?

Вона налила води в електрочайник і насипала кави у дві чашки, Ліра тим часом уважно дивилася на малюнок у китайському стилі на дверях.

— Що це таке? — спитала вона.

— А, це Китай. Символи з Книги Змін. Ти знаєш, що це таке? У вашому світі вона є?

Ліра недовірливо подивилася на доктора Мелоун — схоже було на те, що та промовила це з іронією, — і відповіла:

— Деякі речі в нас схожі на ваші, а деякі суттєво відрізняються, та й усе. Я не все знаю про свій світ — можливo, там також є ця ваша Книга Змін.