Александр Фармагей - Закон рівноваги

– У мене з'явилося відчуття, що я тебе дуже давно знаю, – промовив він з деяким збентеженням, яке казна-звідки взялося.

– Більше тисячі років?! – і її очі запалали зеленим вогнем.

Він не зовсім зрозумів цей жарт…

– Підемо, я покажу тобі зірки, – сказав він.

– Я їх люблю, сьогодні немає Місяця і хмар, і їх так добре видно. Як казав Платон: «Астрономія змушує душу дивитися вгору і веде нас з цього світу в інший».

– Дивись, ківш Великої Ведмедиці знають всі…

– Так.

– Але не всі знають, що крайня зірка ручки ковша – це своєрідний ніс ведмедиці, який вона тягне вперед, немов принюхуючись.

І він зробив кілька жартівливих рухів у її бік, одночасно втягуючи повітря, насолоджуючись тим, ледь вловимим запахом, який мало небесне створіння на ім'я Ольга.

– І є до чого принюхуватися, – продовжував він, – перед нею з люлькою в роті сидить пастух на ім’я Волопас, якого древні вдягнули в зірки, і якийсь романтик того часу зміг з'єднати воєдино ці зірки в одне сузір'я. Ти, якщо придивишся, побачиш трубку Волопаса у вигляді перевернутого вершиною вниз трикутника.

– Я бачу його, – весело сказала Ольга і заплескала в долоні.

Її така реакція викликала посмішку на його обличчі, і він продовжив:

– Біля його ніг – сузір'я Гончих Псів, яких Волопас ніби нацьковує на Велику Ведмедицю. Ззаду за Волопасом, трохи вище, стоїть Геркулес із занесеною над головою нашого пастуха, який палить і нічого не підозрює, великою дубиною.

Він зобразив рух руками, як виглядає дубина Геркулеса, що опускається на голову Волопаса. Ольга після 10 – секундного розглядування небесного склепіння чітко показала на це сузір'я.

– А тепер дивись, бачиш кілька зірок, які нагадують злегка повернуту латинську букву «W»?

– Так, бачу.

– Це красуня Кассіопея, вона неначе сидить на стільці перед дзеркалом і чепуриться.

– Послухай, Дімо, звідки стільки знань, це захопливо цікаво, але ж ти не астроном.

– Читання детермінує вербальну аддиктивність.

Вона засміялася.

– Це тобі хміль у голову вдарив, що ти заговорив вченими словами? – з ніжною іронією промовила Ольга.

– Ну-у-у, не зовсім. Переводячи на нормальну мову, це означає, що якщо книжок читати не будеш – скоро грамоту забудеш, – і вони засміялися разом.

– Насправді ця фраза означає, що читання збільшує словниковий запас і, звичайно ж, рівень знань. Адже більшість людей сучасності зовсім перестала читати, але намагається претендувати на звання розумних істот. У мене таке враження, що мені в порівнянні з тобою ще доведеться в черзі постояти. Ти така молода, а у твоїй голові явно досвід тисячоліть.

– Що ти сказав?! – Вона якось напружилася.

– Кажу, що ти явно багато читаєш, бо володієш знаннями і вмієш ними користуватись.

– Ну, якось так, – відповіла вона, трохи із сумом.

Наш герой помітив цю зміну, але не зрозумів її причин.

– Стривай, насправді на небі мільярди зірок і сузір'їв. Ми навіть не можемо усвідомити величини навколишнього Світу і його розмір, але повернемося до Великої Ведмедиці.

Ручка її ковша складається з трьох зірок. Стародавні араби називали середню з них «Mizar» – «Пояс» або «пов'язка». У деяких інших джерелах її називали «Кінь». Якщо ти подивишся уважно, то трохи вище і лівіше можна побачити маленьку зірочку, іменовану «Вершник». Араби в давнину називали її «Алькор». В ті часи говорили, що той, хто бачить «Вершника», може стати влучним стрільцем з лука. Насправді «Mizar» розташована від нас на відстані 78 світлових років. Якщо ми сьогодні злетимо із Землі на космічному кораблі, що летить зі швидкістю світла, тобто триста тисяч кілометрів за секунду, то наші постарілі діти через 78 років долетять до цієї зірки.

Ольга знову засміялася: «У нас будуть діти?!». І вони засміялися разом.

Взявшись за руки, вони йшли полем, і Дмитро продовжував.

– Дві крайні зірки праворуч, «стінка» самого ковша – це «Dubhe» і «Merak». Їх називають покажчиками. Якщо через них провести пряму лінію і відміряти п'ять однакових відрізків, що дорівнюють відстані між ними, то трохи праворуч від цієї уявної лінії буде Полярна зірка. До неї приблизно 447 світлових років. Насправді, це не одна, а система з трьох зірок. Одна з них істотно більше за наше Сонце і дві інші зірки, які обертаються навколо неї. Але ж здалеку нам здається, що вона одна. Полярна зірка вказує на північ, навколо неї, як нам на Землі здається, обертаються всі сузір'я північної півкулі. Багато хто помиляється, – вона далеко не найяскравіша на небосхилі. Більше того, вона тільки зараз вказує на північ. Оскільки небосхил рухається, через якийсь час Полярна зірка перестане вказувати точно на північ. Наприклад, через 13 тисяч років ті, хто будуть жити на Землі, шукатимуть північ зіркою Вега, яка є альфа-зіркою сузір'я Ліри. А в період древнього Єгипетського царства 5 тисяч років назад на півночі сяяла зірка Тубан із сузір'я Дракона.