Морган Райс - Завдання Героїв

“Ну, що ж, юний Торгріне, я дозволяю тобі. Говори. Що такого ти хочеш сказати, що не може почекати до ранку?” – запитав Маꥳл.

“Мій повелителю”, – почав Тор, але раптово зупинився. Що саме він міг сказати? Що йому приснився сон? Що він бачив знак? Що йому здається, ніби Короля збираються отруїти? Чи не прозвучить це, як абсурд?

Але у Тора не було вибору. Він повинен спробувати.

“Мій володарю, я бачив сон”, – почав він. – “Сон про Вас. У цьому урочистому залі, в цьому місці. Сон про те… що Вам не слід пити”.

Король нахилився вперед і подивився на нього широко розкритими очима.

“Що мені не слід пити?” – перепитав він повільно і голосно.

За мить після приголомшливої тиші Маꥳл відкинувся назад і вибухнув реготом, від якого зайшовся весь стіл.

“Що мені не слід пити!” – Повторив Маꥳл. – “Який же це сон! Скоріше кошмар!”

Відкинувшись назад, Король все реготав. Всі його люди приєдналися до нього. Тор почервонів, але він не міг відступити.

Маꥳл зробив жест, після чого вперед виступив стражник і, схопивши Тора, почав відводити його геть. Але Тор різко вирвався від нього. Він був налаштований рішуче. Він повинен передати Королю це послання.

Захисти нашого короля.

“Мій Король, я вимагаю, щоб Ви мене вислухали!” – закричав Тор, розчервонівшись. Він виступив вперед і вдарив кулаком по столу.

Стіл затрусився, через що всі присутні обернулися і подивилися на Тора.

У залі повисла мертва тиша, а обличчя Короля стало сердитим.

“ТИ вимагаєш?” – закричав Король. – “Ти нічого не смієш вимагати від мене, хлопчисько!” – Він кипів від гніву.

За столом стало ще тихіше. Тор відчув, що почервонів від приниження.

“Мій Король, я прошу Вас вибачити мене. Я не хотів проявити неповагу. Але я хвилююся за Вашу безпеку. Будь ласка. Не пийте. Я бачив сон про те, що Вас отруїли! Будь ласка. Я дуже хвилююся про Вас. Це єдина причина, по якій я так сказав”.

Поступово похмурий вираз зник з лиця Маꥳла. Він глибоко подивився в очі Тора і зробив глибокий вдих.

“Так, я бачу, що ти дійсно турбуєшся. Навіть якщо ти всього лише дурний хлопчисько. Я прощаю тобі твою неповагу. А тепер іди. І не показуйся мені на очі до ранку”.

Він жестом подав знак стражникам і вони повели Тора геть – на цей раз схопивши його міцніше. Гості, що сиділи за столом поступово повернулися до веселощів і знову почали пити.

Тор, якого відтягнули на кілька футів від Короля, згорав від обурення. Він боявся того, що наробив тут сьогодні ввечері, передчуваючи, що завтра йому доведеться за це заплатити. Можливо, його навіть попросять залишити це місце. Назавжди.

Коли стражники штовхнули його в останній раз, Тор опинився біля столу з членами Легіону – можливо, в двадцяти футах від Короля. Він відчув на своєму плечі чиюсь руку і, обернувшись, побачив, що позаду нього стояв Ріс.

“Я цілий день тебе шукав. Що з тобою сталося?”– запитав він. – “Ти виглядаєш так, ніби побачив привида!”

Тор був занадто приголомшений, щоб щось відповісти.

“Сядь зі мною, я залишив місце для тебе”, – запропонував Ріс.

Ріс посадив Тора поруч із собою за столом, в стороні від Королівської сім’ї. У Годфрі в кожній руці було по кубку з вином. Поруч з ним сидів Гарет, котрий спостерігав за подіями своїми верткими очима. Тор сподівався побачити серед них і Гвендолін, але його надії не виправдалися.

“Що з тобою, Тор?” – запитав Рис, сівши поруч з ним. – “Ти так дивишся на стіл, наче він збирається вкусити тебе”.

Тор похитав головою.

“Якщо я розповім тобі, ти мені не повіриш. Тому я краще придержу свій язик за зубами”.

“Розкажи мені. Ти можеш розповісти мені все, що завгодно”, – напружено попросив Ріс.

Заглянувши йому в очі, Тор усвідомив, що, нарешті, хтось розмовляє з ним серйозно. Він зробив глибокий вдих і почав. Йому нічого було втрачати.

“Нещодавно в лісі ми з твоєю сестрою бачили білу гадюку. Гвен сказала, що це передвістя смерті, і я повірив у це. Я відправився до Аргона, і він підтвердив, що смерть не за горами. Незабаром після цього я бачив сон про те, що твого батька отруять. Тут. Сьогодні ввечері. У цьому залі. Я відчуваю це. Його отруять. Хтось намагається його вбити”, – сказав Тор.

Він розповів все поспіхом. Скинувши цей вантаж зі своїх грудей, він відчув полегшення. Йому було приємно, що хтось його дійсно слухає.

Ріс зберігав мовчання, довгий час дивлячись в очі Тору. Нарешті, він заговорив.

“Ти здаєшся щирим. Я в цьому не сумніваюся. І я ціную твою турботу про мого батька. Я тобі вірю. Правда. Але сни – складна штука. Вони не завжди означають те, що ми думаємо”.