Морган Райс - Завдання Героїв

Ланнін тихо заіржав, але Тору здалось, що йому це подобається. Він був благородним конем і хлопцеві здавалось, що тварина в обладунках виглядає так само добре, як і лицар.

Тор побіг і дістав золоті шпори Ерека, потім допоміг їх прикріпити. Ерек скочив на коня.

“Яка зброя вам знадобиться, сір?” – запитав Тор.

Ерек подивився вниз.

“Важко передбачити, у яких битвах мені доведеться побувати протягом року. Але я маю полювати і захищати себе. Тому, звичайно, мені потрібний мій довгий меч. Також, принеси мені короткий меч, лук, сагайдак зі стрілами, короткий спис, булаву, кинджал і мій щит. Я підозрюю, цього має стати”.

“Так, сір”, – сказав Тор і зірвався з місця. Він побіг до збройової стійки Ерека, поруч зі стійлом Ланніна і подивився на десятки видів зброї. Це був значний арсенал і вибирати було з чого.

Він обережно знімав зброю Ерека, яку той забажав, і передавав кожен екземпляр особисто Ереку або прикріпляв її до упряжі.

Ерек одягнув шкіряні рукавички, готуючись йти. Тор не міг просто стояти і дивитись, як він їде.

“Сір, я відчуваю, що мій обов’язок супроводжувати вас у цій подорожі”, – сказав Тор. – “Я ваш зброєносець, зрештою”.

Ерек похитав головою.

“Цю дорогу я повинен пройти сам”.

“Тоді, можливо, я можу супроводити вас до першого перехрестя?” – тиснув Тор. – “Якщо ви їдете на південь, ті дороги я добре знаю, адже я сам з півдня”.

Ерек подивився вниз, роздумуючи.

“Якщо ти хочеш провести мене до першого перехрестя, я не бачу в цьому нічого поганого. Але це важка поїздка, тому ми повинні рушати прямо зараз. Візьми коня мого зброєносця в кінці стайні. Він гнідий, з рудою гривою”.

Тор побіг до задньої частини стайні і знайшов коня. Коли хлопець осідлав тварину, Крон висунув голову з-під сорочки, подивився вниз і занявчав.

“Все добре, Крон”, – заспокоїв друга Тор.

Тор нахилився вперед і підганяючи коня, виїхав зі стайні. Ерек не став чекати Тора і помчав галопом на Ланніні. Тор намагався встигати за Ереком.

Вони проїхали разом через Королівський Двір. Вартові виструнчилися і відійшли в сторону, коли вони минали ворота. Декілька воїнів Срібла вишикувались, спостерігаючи і чекаючи, поки Ерек проїде поряд. Вони підняли кулаки в знак привітання.

Тор був гордий їхати поруч з Ереком в якості його зброєносця і радий був супроводжувати його, хоча б і до першого перехрестя.

Тор хотів так багато сказати Ереку. Він хотів задати лицарю багато запитань і подякувати йому. Але на це не було часу, вони їхали на південь, по рівнинах; місцевість постійно змінювалась, їхні коні скакали в променях раннього сонця, по вранішній Королівській дорозі. Коли вони минали пагорб, Тор побачив членів Легіону в полі, які копали окопи. Тор був радий, що його серед них не було. Хлопець побачив, як один з членів Легіону встав і підняв кулак. Важко було роздивитись, хто саме це був, але Тор був впевнений, що це Ріс вітається з ними. Хлопець підняв кулак у відповідь і поскакав далі.

Добре вибрукована дорога змінилась на вузьку, неприбрану і грубу, а потім і зовсім на сільську стежину. Тор знав, наскільки небезпечно їздити по таких дорогах поодинці, особливо в нічний час. Тут снувало чимало злодіїв, але Тора це мало тривожило, адже разом з ним був Ерек, якому неможливо було протистояти. Тому Тор більше хвилювався б за життя грабіжника, якби один з них наважився напасти на них. Звичайно, мало в кого вистачило б розуму напасти на одного з воїнів Срібла.

Вони їхали весь день, не зупиняючись ні на хвилину. Тор був виснажений і задихався. Він був вражений витривалістю Ерека і не хотів показувати, що стомився, щоб лицар не вважав його слабким.

Вони проїхали основні перехрестя і Тор зрозумів, де вони зараз. Якщо вони повернуть направо, то потраплять прямо у рідне село Тора. На хлопця накотилася хвиля ностальгії, і частина його єства захотіла поїхати цією дорогою, щоб побачити свого батька і своє село. Йому стало цікаво, що батько робить прямо зараз; мабуть він розгнівався на Тора, що той не повернувся. Але зараз це мало тривожило хлопця. На мить він засумував по минулому. Насправді, він відчував полегшення, що втік з цього невеликого села і інша частина хлопця ніколи не хотіла повертатись.

Вони продовжували скакати далі, на південь, по місцинах, у яких Тор ніколи не був. Хлопець чув про південне перехрестя, але не знав, де саме воно знаходиться. Це було одне з трьох перехресть, яке вело до південних кордонів Кільця. Вони їхали добру половину дня і сонце зійшло вже доволі високо. Тор спітнів; він задихався, і почав замислюватись: а чи встигне він вчасно повернутись на бенкет? Чи не зробив він помилку, супроводжуючи Ерека так далеко?