Морган Райс - Завдання Героїв

“Ми вже й не думали, що ти коли-небудь встанеш”, – сказав О’Коннор.

“Чи все гаразд?” – запитав Елден.

Тор сів прямо, витираючи рот тильною стороною долоні, намагаючись осягнути, що відбувається. У цей час Крон, який лежав в кількох футах, нявкнув і підбіг до нього. Він стрибнув йому на руки і сховав свою голову в його сорочці. Тор відчув полегшення, побачивши його. Він був щасливий, що Крон поруч з ним. Тор спробував згадати останні події.

“Де я?” – запитав Тор. – “Що сталося минулої ночі?”

Троє розсміялися.

“Боюся, що минулої ночі ти випив забагато, мій друже. Хтось не зміг осилити цей ель. Хіба ти не пам’ятаєш пивну?”

Тор закрив очі, потер скроні і спробував пригадати. Спогади приходили спалахами. Він згадав полювання… вхід у пивну… випивку. Він згадав, як його повели наверх… в бордель. Після цього спогади переривались.

Його серце прискорено забилося при думці про Гвендолін. Чи не зробив він чогось дурного з тією жінкою? Невже він змарнував свої шанси з Гвен?

“Що сталося?” – серйозно зажадав Тор відповіді від Ріса, стиснувши йому зап’ястя. – “Будь ласка, скажи мені. Скажи, що у мене нічого не було з тією жінкою”.

Решта засміялася, але Ріс дивився на свого друга серйозно, розуміючи, наскільки він засмучений.

“Не хвилюйся, друже”, – відповів він. – “Ти взагалі нічого не зробив. Крім того, що тебе знудило і ти впав на підлогу!”

Його друзі знову розсміялися.

“Так багато для першого разу”, – резюмував Елден.

Але Тор відчув полегшення. Він не віддалився від Гвен.

“Це був останній раз, коли я купив тобі жінку!” – сказав Конвал.

“Цілком безглузда трата грошей”, – додав Конвен. – “Вона їх навіть не повернула!”

Хлопці знову розсміялися. Тор відчував себе приниженим, але щасливим, через те, що нічого не зіпсував.

Він узяв Ріса за руку і відвів його в сторону.

“Твоя сестра”, – відчайдушно прошепотів він. – “Вона ж нічого не знає про це, правда?”

Обличчя Ріса повільно розпливлося в посмішці. Він поклав руку Торові на плече.

“Твій секрет помре разом зі мною, хоча ти навіть нічого не зробив. Вона не знає. Я бачу, як сильно ти дбаєш про неї, і я це ціную”, – сказав Ріс. Вираз його обличчя набув серйозних рис. – “Тепер я бачу, що ти насправді турбуєшся про неї. Якби ти зрадив, то я б не хотів бачити тебе своїм шурином. Насправді, мене попросили передати тобі це повідомлення”.

Ріс вклав невеликий згорток у долоню Тора. Той, зніяковівши, опустив очі. Він побачив королівську печатку на згортку, рожевий папір, і все зрозумів. Його серце шалено забилося.

“Від моєї сестри”, – додав Ріс.

“Вау!” – пролунав хор голосів.

“Хтось отримав любовного листа!” – сказав О’Коннор.

“Прочитай його нам!” – крикнув Елден.

Решта продовжила реготати.

Але Тор, бажаючи усамітнення, поспішив відійти глибше в казарми, подалі від інших. Його голова розколювалася, кімната все ще йшла обертом, але його це більше не хвилювало. Він розгорнув тонкий пергамент тремтячими руками і прочитав послання.

“Зустрінемось на Лісовому Кряжі опівдні. Не спізнюйся. І не привертай до себе уваги”.

Тор поклав записку в кишеню.

“Що там написано, коханцю?” – вигукнув Конвен.

Тор поспішив до Ріса, знаючи, що може йому довіряти.

“У Легіоні немає сьогодні тренування?” – запитав Тор.

Ріс похитав головою. “Звичайно, ні. Сьогодні свято”.

“Де знаходиться Лісовий Кряж?” – поцікавився Тор.

Ріс посміхнувся. “Аа, улюблене місце Гвен”, – промовив він. – “Іди по східній дорозі від двору весь час справа. Піднімешся на пагорб. Лісовий Кряж починається відразу за другим пагорбом”.

Тор подивився на Ріса.

“Будь ласка, я не хочу, щоб хто-небудь ще про це дізнався”.

Ріс посміхнувся.

“Упевнений, що вона теж. Якщо моя мати про це дізнається, вона вб’є вас обох. Вона закриє сестру в кімнаті, а тебе відішле до південного кінця королівства”.

Тору стало важко дихати від цієї думки.

“Справді?” – запитав він.

Ріс кивнув у відповідь.

“Ти їй не подобаєшся. Я не знаю чому, але вона налаштована рішуче. Іди швидко і не кажи нікому. І не переживай”, – сказав він, стискаючи його руку. – “Я нікому не скажу”.

Тор швидко йшов, намагаючись залишитися непоміченим. Крон біг поруч. Тор слідував вказівкам Ріса, повторюючи про себе весь маршрут, коли проходив повз околиці королівського двору. Він підійшов до невеликого пагорба, уздовж краю густого лісу. Зліва від нього земля обривалася вниз, залишаючи йому лише вузьку стежку на краю крутого хребта. Зліва від нього була скеля, а праворуч – ліс. Лісовий Кряж. Вона попросила чекати її тут. Писала вона це серйозно? Або просто гралася з ним?