Морган Райс - Завдання Героїв

“Мене звуть Конвал”, – викрикнув один з них Тору.

“А я Конвен”.

“Ми брати”, – сказав Конвал.

“Близнюки”, – додав Конвен.

“Сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо ми приєднаємося до вас”, – звернувся до Тора Конвал.

Тор бачив їх у Легіоні, але ніколи не зустрічав раніше. Він був радий познайомитися з новими членами Легіону, особливо з тими, хто був налаштований дружелюбно по відношенню до нього.

“Ми щасливі, що ви з нами”, – викрикнув Тор.

“Чим більше рук, тим краще”, – вторив йому Ріс.

“Я чув, що кабани в цих лісах величезні”, – зауважив Конвал.

“І смертельно небезпечні”, – додав Конвен.

Тор подивився на довгі списи в руках близнюків, втричі довші його власного, і здивувався. Він помітив, що вони теж дивляться на його короткий спис.

“Цей спис недостатньо довгий”, – сказав Конвал.

“У цих кабанів довгі ікла. Тобі потрібно що-небудь довше”, – вставив Конвен.

“Візьми мій”, – сказав Елден, підбігаючи до Тора і пропонуючи йому свій спис.

“Я не можу його взяти”, – відповів Тор. – “Чим тоді будеш користуватися ти?”

Елден знизав плечима: “Що-небудь придумаю”.

Тор був зворушений його благородством і здивувався, наскільки змінилися тепер їхні стосунки.

“Візьми один з моїх”, – почувся голос.

Тор підняв очі і побачив поруч з собою Ерека, який вказував жестом на сідло, де було два довгих списа.

Тор простягнув руку і з вдячністю схопив довгий спис із сідла. Він був важче, і тому бігти з ним було незручно, але тепер він відчував себе більш захищеним, а, судячи зі слів його напарників, це йому знадобиться.

Вони бігли без упину, аж поки легені Тора не почали палати від болю. Він не знав, чи зможе пробігти ще хоч трохи. Він був напоготові, озираючись по сторонах у пошуках будь-якої ознаки тварини. Поруч з цими хлопцями він відчував себе у безпеці, а довгий спис у руці давав йому відчуття непереможності. Однак Тор все ще трохи нервував. Ніколи раніше він не полював на кабана, тому і поняття не мав, чого чекати.

На щастя для Тора, вони натрапили на галявину, і Ерек та Кендрик зупинили своїх коней. Тор припустив, що це дозволяє зупинитися і їм. Вони всі стояли там – всі восьмеро – на лісовій галявині. Хлопці, які всю дорогу бігли, жадібно хапали ротом повітря, в той час як Ерек і Кендрик злазили з коней. Тишу переривали тільки важкі подихи коней та вітер у деревах. Галас сотень інших чоловіків, що мчали через ліс, тепер залишився позаду, і Тор зрозумів, що вони, мабуть, знаходилися далеко від інших.

Він оглянув галявину, важко дихаючи.

“Я не бачу ніяких ознак тварин”, – сказав Тор Рісу. – “А ти?”

Ріс похитав головою.

“Вепр – хитра тварина”, – сказав Ерек, роблячи крок вперед. – “Він не завжди показується. Іноді він сам буде спостерігати за тобою. Найімовірніше, він стане чекати моменту, щоб заскочити вас зненацька, і тоді нападе. Завжди залишайтеся напоготові”.

“Обережно!” – крикнув О’Коннор.

Тор розвернувся, і раптом великий звір вискочив на галявину. Тор відступив, думаючи, що на них напав кабан. О’Коннор закричав, а Ріс, обернувшись, метнув у істоту спис. Він не влучив у мішень, і звір злетів у повітря. І тільки тут Тор усвідомив, що це була індичка, яка знов зникла у лісі.

Напруга зникла, вони всі розсміялися. О’Коннор почервонів, а Ріс, підбадьорюючи, поклав руку йому на плече.

“Не хвилюйся, друже”, – сказав він.

Збентежений О’Коннор відвернувся.

“Тут немає кабана”, – сказав Елден. – “Ми вибрали неправильну стежку. Єдині тварини, яких ми можемо зустріти на цій стежці, – це птахи. Ми повернемося з порожніми руками”.

“Можливо, це не так вже й погано”, – виголосив Конвал. – “Я чув, що битва з кабаном може закінчитися смертельно для обох”.

Кендрик спокійно оглядав ліс. Ерек робив те саме. По обличчях обох лицарів Тор міг судити, що там щось було. За їх досвідом і мудрістю він міг судити про те, що вони були на сторожі.

“Здається, що стежка закінчується тут”, – сказав Ріс. – “Тому, якщо ми продовжимо, ліс буде без розпізнавальних знаків. Ми не зможемо знайти дорогу назад”.

“Але якщо ми повернемося, наше полювання закінчиться”, – сказав О’Коннор.

“Що буде, якщо ми повернемося з порожніми руками?” – запитав Тор. – “Без вепра?”

“Ми станемо посміховиськом для інших”, – відповів Елден.

“Ні, не станемо”, – заперечив Ріс. – “Не всі вистежать кабана. Насправді рідкістю є знайти його, а не навпаки”.

Поки їхня група стояла в тиші, несподівано Тор зрозумів, що він випив дуже багато води. Він терпів увесь час, але тепер його сечовий міхур був готовий вибухнути.