Знову й знову в мінливій свідомості Пола прокручувався завчений урок.
Крізь примружені повіки Пол відчув, як жовте сяйво світанку торкнулося його підвіконня. Він розплющив очі. Прислухаючись до метушні й поспіху, що поновилися в замку, юнак розглядав помережені знайомим візерунком балки під стелею спальні.
Двері прочинилися, і в кімнату зазирнула мати: волосся на маківці підтримувала чорна стрічка, з овального обличчя, позбавленого емоцій, дивилися сповнені врочистості зелені очі.
— Уже прокинувся, — промовила вона. — Ти добре спав?
— Так.
Пол уважно роздивлявся високу фігуру матері та помітив, як напружилися її плечі, коли вона вибирала для нього одяг із полиць шафи. Інший міг би не помітити нічого, але вона сама вчила його науки Бене Ґессерит — звертати увагу на дрібні деталі. Вона озирнулася, тримаючи в руках напівофіційний піджак, на нагрудній кишені якого було вишито фамільний герб дому Атрідів — червоного яструба.
— Мерщій одягайся. Превелебна Мати чекає на тебе.
— Якось вона мені снилася, — сказав Пол. — Хто вона?
— Вона була моєю наставницею в школі Бене Ґессерит. Тепер вона Правдомовиця Імператора. А ще, Поле… — Джессіка завагалася. — Ти повинен розповісти їй про свої сни.
— Розповім. Ми завдяки їй отримали Арракіс?
— Ми не отримали Арракіс, — вона змахнула пил зі штанів і повісила їх разом із піджаком на стійку біля ліжка. — Не змушуй Превелебну Матір чекати.
Пол сів, міцно обхопивши коліна.
— Що таке ґом джаббар?
І знову материнська наука дала йому змогу відчути ледь помітну напругу — знервованість, яку він інтерпретував як страх.
Джессіка підійшла до вікна, широко розсунула штори та поглянула крізь річкові сади на гору Саюбі.
— Ти дізнаєшся про ґом джаббар… зовсім скоро, — промовила вона.
Пол почув переляк у її голосі та дуже здивувався.
Джессіка вела далі, не озираючись:
— Превелебна Мати чекає в ранкових покоях. Прошу тебе, не барися.
Превелебна Мати Ґай Єлена Могіям [10] Імена Превелебних Матерів Бене Ґессерит у перших книгах циклу «Дюна» Френк Герберт формував за таким зразком: латинське чоловіче ім’я + жіноче ім’я + екзотичне ім’я.
сиділа в обшитому гобеленами кріслі та спостерігала, як до неї наближалися матір і син. З вікон по обидва боки від неї відкривався краєвид на східну луковину річки та зелені угіддя Атрідів, але Превелебна Мати не звертала на нього уваги. Цього ранку вона особливо гостро відчувала свій вік, і це їй дуже сильно дошкуляло. Вона проклинала космічні перельоти, спілкування з Гільдією Лоцманів та їхні таємничі плани. Але на цій планеті була справа, яка вимагала особистої присутності наділеної Зором сестри Бене Ґессерит. Навіть Правдомовиця Падишаха-Імператора не могла ухилитися від виконання свого обов’язку.
«Клята Джессіка! — подумала Превелебна Мати. — Якби вона тільки народила нам дівчинку, як їй і наказували».
Джессіка спинилася за три кроки від крісла й присіла в маленькому реверансі, лівою рукою злегка провела вздовж спідниці. Пол стримано вклонився, як його вчив викладач танців — «коли сумніваєшся в статусі людини».
Превелебна Мати, звісно ж, відзначила це.
— А він обережний, Джессіко.
Рука Джессіки ковзнула по плечу Пола, стиснула його. Либонь один удар серця її долоня тремтіла від страху. Тоді вона знову опанувала себе.
— Так його вчили, Ваша Превелебносте.
«Чого вона боїться?» — замислився Пол.
Стара якусь мить вивчала хлопця: овальне, як у Джессіки, обличчя, але кістка в нього ширша… волосся — чорне-чорне, як у Герцога, однак брови нагадували про дідуся по матері, ім’я якого не можна називати, і ще цей тонкий гордовитий ніс; розріз пильних зелених очей, таких, як і в старого Герцога: дідуся по батькові, який уже давно лежав у могилі.
«О, то була людина, що завжди цінувала браваду — навіть у смерті», — подумала Превелебна Мати.
— Учити щось — це одне, — промовила вона, — а мати вроджені здібності — інше. Подивимося. — Стара суворо зиркнула на Джессіку. — Облиш нас. Наказую тобі зайнятися медитацією смирення.
Джессіка зняла руку з плеча Пола.
— Ваша Превелебносте, я…
— Джессіко, ти знаєш, що так має бути.
Пол збентежено глянув на матір.
Джессіка виструнчилася.
— Так… звісно.
Пол знову перевів погляд на Превелебну Матір. Ґречність та очевидний трепет матері перед цією жінкою спонукали до пильності. Попри це, він відчував гнів і тривогу, які випромінювала мати.
Читать дальше