Джо Холдеман - Безкінечна війна

Зонди будуть стріляти.

Невже вони витратили на нас всі ці гроші тільки для того, щоб прикінчити під час навчання?

— Весь постійний персонал тут, на Хароні, складається з бойових ветеранів. Отже, кожному з нас від сорока до п'ятдесяти років. Але, думаю, ми від вас відставати не будемо. Двоє з нас стануть вашими няньками аж до Старгейта. Це капітан Шерман Скотт, командир вашої групи, і сержант Октавій Кортес. Джентльмени, прошу.

Дві людини, які сиділи в першому ряду, швидко і легко піднялися на ноги, повернувшись до нас обличчям. Капітан Скотт був зростом трохи нижче майора, але викуваний явно тим же молотом: обличчя з твердими рисами, ніби фарфорове, цинічна напівусмішка, борідка рівномірної сантиметрової довжини навколо широкого підборіддя. На вигляд йому було років тридцять, не більше. На стегні капітан носив великий кульовий пістолет.

Сержант Кортес був зовсім іншого роду. Голова, виголена наголо, мала неправильну форму, тому що з одного боку частина черепа була явно видалена у свій час і утворилася плоска западина. Обличчя у нього було дуже темне і поцятковане зморшками і шрамами. Лівому вуху не вистачало половини, а очі за виразністю не поступалися кнопкам ліфта. Він носив якийсь гібрид бороди і вусів, що виглядали як жилава біла гусениця, яка обіймала його щелепу і рот. Якби не все це, то його усмішка школяра виглядала б дуже привабливо, але в даному випадку це була сама моторошна, дивовижна істота, яку мені доводилося бачити. І поза тим, якщо брати до уваги всі решта шість футів сержанта, нижче голови, він міг би слугувати моделлю для реклами якогось культуристського клубу. Ні Скотт, ні Кортес не носили нагородних нашивок. Кортес був озброєний невеликим кишеньковим лазером на магнітних присосках, який був підвішений під ліву пахву. Руків'я у нього було дерев'яним, відполірованим рукою господаря до блиску.

— Тепер, перш ніж я залишу вас на милість цих двох джентльменів, дозвольте ще раз застерегти вас. Два місяці тому на планеті не було живої душі і взагалі нічого не було, крім деякого устаткування, залишеного експедицією 1991 року. Сорок п'ять людей цілий місяць будували цю базу. Двадцять вісім, більше половини, загинули під час будівництва. Це найнебезпечніша для людини планета з усіх, на яких люди встигли побувати. Але ви вирушите туди, де буде так само погано або ще гірше. Наші люди зроблять все, щоб ви пережили цей місяць. Слухайте, що вам будуть говорити… І дотримуйтесь їх порад. Прошу вас, капітане.

Капітан встав, а майор тим часом вийшов.

— Струн-ко! — Останній склад був схожий на вибух гранати, і ми всі схопилися на ноги.

— Все, що я скажу, я скажу перший і єдиний раз, так що ви краще вислухайте відразу, — прогарчав він. — Ми зараз знаходимося в бойових умовах. А в бойових умовах за непослух і невиконання наказу є тільки одне покарання, — він підняв зі стегна пістолет і протягнув його в нашу сторону. Тримав він його за ствол, як ключку для гольфу. — Це армійський «кольт» сорок п'ятого калібру, модель 1911 року. Це примітивна, але надійна зброя. Сержант і я маємо право вбити будь-кого з вас для підтримки дисципліни, якщо в цьому буде необхідність. Краще не змушуйте нас доходити до крайнощів, бо ми скористаємося цим правом. Скористаємося. — Він повернув пістолет на місце. Застібка кобури голосно клацнула в мертвій тиші.

— Я і сержант Кортес вбили разом більше людей, ніж сидить в цьому залі. Ми обидва воювали у В'єтнамі на боці США, і ми обидва пішли служити в Міжнародні сили ООН десять років тому. Я відмовився від звання майора, щоб взяти участь у цій справі, а сержант Кортес втратив звання підполковника. Ми не просто солдати, ми були в бою, а це перша бойова ситуація з самого 1987-го. Не забувайте всього, що я сказав. А тепер сержант буде давати вам детальні інструкції щодо ваших обов'язків. Приступайте, сержант. — Капітан повернувся на підборах і пішов геть з залу. Вираз обличчя у нього не змінився ні на йоту під час виступу.

Сержант рухався, як важка машина з безліччю передач. Коли двері, відшипівши, засунулись, він задумливо повернувся до нас обличчям і заговорив голосом несподівано м'яким:

— Вільно, сідайте. — Сам він присів на стоячий за ним стіл. Стіл заскрипів, але витримав.

— Капітан говорив вам страшні речі, і я теж виглядаю страшнувато. Але ви будете служити зі мною, так що звикайте до цієї штуки у мене на черепку. Капітана ви побачите тільки на маневрах.

Він торкнувся западини на черепі.