Александр Бєляєв - Зірка КЕЦ

— Зверніть увагу на ґрунт. Роздрібнення часток ідеальне. І корисні бактерії. На кожну тисячу твердих часток бактерій припадає не одна, а кілька десятків. Зате подивіться на горох, боби, квасолю. Як яблука!

— Оці ось скляні відділи зроблено для того, щоб створити для деяких рослин особливі умови: найбільш підхожий склад газового середовища, відповідну температуру. Шкідників немає. Бур’янів немає. Світлофільтри дають найсприятливіший склад проміння.

— Іра! Іра! Що ти робиш, божевільна? — раптом несамовито закричав він, підстрибнув і полетів по оранжереї. — Іра! Іра! — кричав він, ніби його різали на шматки.

Що сталося з цією людиною? Ще недавно він був дуже спокійним, добродушним хлопцем. А тепер у нього надзвичайно підвищена збудливість. Я навіть не міг зрозуміти, що так розлютило його. Я чув шум, шипіння. Коливання вітру. Опале листя летіло від широкого кінця лійки до вузького.

— Навіщо ти пустила вентилятор з такою силою? Ураган хочеш зробити? Поламати рослини? Зменш силу, а то я тебе на Землю скину!

Шум і рух листя зменшились. Звідкись відповів писклявий голос:

— Учора сам звелів ставити на двадцять шість.

— Це тобі приснилось двадцять шість!

Я посувався до скляної напівсфери, затримуючись біля особливо цікавих рослин. На тонісіньких стебельцях яскравим полум’ям горіли квіти маку. Повільно спадали пелюстки, оголюючи «коробочки» завбільшки в голову дитини.

— Ось бачиш? Ось бачиш? Мак хитається і губить насіння! — кричав Крамер.

А насінини ці були завбільшки з горошину. Багатометровий горох тягнувся до середини «лійки». Грінки соняшника в півметра діаметром майже не піднімалися над ґрунтом. Огірки, морква, картопля, полуниці, малина, виноград, порічки, аґрус, сливи, жито, пшениця, овес, гречка, буряк, коноплі… Я ледве пізнавав їх, до того змінені були їх розміри і форми.

Не раз я спинявся в цілковитому нерозумінні: що це таке?..

Земні карлики перетворювались на велетнів і навпаки — земні деревні велетні були тут карликами. В окремих, трохи затінених місцях росли гриби — велетенські шампіньйони…

А ось і тропіки, і субтропіки. Карликові фігові дерева з величезними плодами, чайні, кофейні, какаові дерева, кокосові пальми величиною з парасолю, але з плодами вдвоє більшими від земних.

В одному скляному ящику я побачив справжній тропічний ліс карликових розмірів. Пальми, банани, папороть, ліани… Бракувало тільки слонів завбільшки з пацюка, щоб уявити себе Гулівером в країні ліліпутів…

Якими мізерними здалися мені всі мої «земні» досягнення!

Як легко розв’язується тут проблема про штучне достигання і затримування достигання, над якою я так довго сушив голову. Тут щодня на протязі цілого року свіжі фрукти і овочі. Переробні заводи можуть працювати цілісінький рік без перебою…

І хіба досвід Зірки Кец не можна перенести на Землю? Взяти хоча б Памір. На висоті Паміру менше ультрафіолетового проміння, ніж на Зірці Кец, але далеко більше, ніж у місцевостях, що лежать на рівні моря. Плоскогір’я Паміру можна перетворити на суцільну оранжерею. Всі витрати оплатяться. В оранжереї ж можна створити яку завгодно атмосферу, збільшити кількість вуглекислоти. А безхмарне небо тропіків з їх теплим кліматом і величезною кількістю сонячного проміння! Коли ми остаточно переможемо джунглі, мільйони людей знайдуть там місце і їжу.

А земні пустині? Ми вже успішно боремося з пустинею, з пісками, безводдям. Але скільки пустинь ще залишаються пустинями на Землі? Ми закличемо на допомогу Сонце, використаємо досвід Кец. І Сонце, яке випило воду, вбило своєю спекою рослини, ми примусимо відродити пустині. Вони стануть суцільним зеленим садом.

Ні, земній кулі ще не скоро загрожуватиме перенаселення!

Коли ж стане на Землі тісно, почнеться переселення в міжпланетні простори. Зірка Кец — перший піонер. В «небі» збудують міста-ракети, заселять супутники великих планет і малі планети… Сонце дасть енергію і запаси їжі на тисячі років і на мільйони істот. Кубічний кілометр зерна містить у собі тисячорічне харчування трьох мільйонів людей. Десятикілометровий куб — запас на три мільярди чоловік. Такий запас на наших планетних кільцях і на планетках Сонячної системи Сонце може приготувати за кілька секунд. Така його невичерпна енергія!

Людство може сміливо дивитися в майбутнє.

— Чого це ви остовпіли, Артем’єв? — почув я різкий вигук Крамера.

— Пробачте, я замріявся, — відповів я, здригнувшись від несподіванки, і оглянувся.