Владимир Владко - Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)

- Дуже добре, Галю. Досi вашi обов'язки на кораблi були дещо не визначеними. Нi, нi, - поспiшив вiн мене заспокоїти, бо я вже вiдкрила рота, щоб заперечити, - я знаю, ви робите чимало корисного i важливого. I їжу готуєте, i господарство ведете, i допомагаєте Ван Луновi стежити за приладами повiтроочищувальної системи, i стали непоганим фотооператором... Але тепер я вважатиму вашим головним обов'язком - вести докладний щоденник. Ви ж розумiєте: потiм, коли ми повернемося, можна буде об'єднати мої службовi записи i ваш щоденник. Хiба це не буде цiкавим? Пишiть, Галю, записуйте все!

Так-от, спочатку про найголовнiше: ми знову летимо вiрним напрямом, правильним курсом. Микола Петрович i професор Ван Лун розрахували i вивiрили все. А земнi пости керування пiдтвердили їх розрахунки. Потiм ракетнi двигуни виправили курс. Тепер все в порядку, метеоритовi не вдалося збити нас з шляху! I у всiх нас дуже добрий настрiй, хоча виявилося, що метеорит зробив нам ще одну значну неприємнiсть, на жаль, непоправну.

Саме в тому мiсцi, де вiн пробив зовнiшню стiнку астроплана, в однiй з шаф зберiгався запасний четвертий скафандр. Метеорит пробив його навскоси, починаючи з прозорого шолома. Скафандр безнадiйно вийшов з ладу - i навiть полагодити його за допомогою запасних частин, якi є в головному складi, теж неможливо. Тепер, коли ми будемо працювати на Венерi, з астроплана не можна буде виходити всiм одразу, бо нас четверо, а скафандрiв лишилося тiльки три... А може статися, що на Венерi i не так вже багато вуглекислоти в атмосферi, як пророкував професор Акiмов?.. Не знаю, побачимо...

Минулого разу я не закiнчила розповiдь про астроплан i його двигуни. Доведеться дописати про це, спробую по-коротше.

Я спинилась на спiввiдношеннi ваги астроплана з вагою атомiтного палива - 1:12.

Навiть за умов найбiльшої економiї палива - злiт з рейкової дорiжки за допомогою вiзка з додатковими ракетними двигунами, початок роботи наших власних двигунiв у розрiдженому повiтрi вершини Казбеку, використання швидкостi обертання Землi i багато чого iншого - астроплан довелося завантажити дуже великою кiлькiстю палива. Iнакше не можна було!

При зльотi з Землi корабель важив близько 650 тонн. З них - не слiд лякатись, адже ж я все пояснила ранiше - паливо займає 600 тонн, а з 50 тонн, що залишилися, - близько 40 тонн важить корпус астроплана, двигуни i примiщення для атомi ту. I тiльки 10 тонн є дiйсно корисним вантажем. Ось з чого вiн складається (це все без мене, я в розрахунки не входила. Ну, зараз це не важливо, бо все обiйшлося), - щоб було яснiше, випишу стовпчиком, так буде зрозумiлiше.

1. Три пасажири 210 кiлограмiв.

2. Запас продуктiв (туди i назад для округлення по 200 днiв, а всього на дорогу - 400 днiв; перебування на Венерi - 465 днiв; усього продуктiв на 3 чоловiки по 1 кiлограму на день - 2 тисячi 595 кiлограмiв та ще резервний запас їжi - 405 кiлограмiв) - усього продуктiв 3000 кiлограмiв.

3. Вода 1000 кiлограмiв (от як мало води: проте я ранiше докладно розповiла про роботу конденсаторiв, якi повертають назад воду, видiлену нашими органiзмами у виглядi пари).

4. Рiдкий кисень 500 кiлограмiв (адже й кисень також повертається нам назад з продуктiв дихання, отож нам потрiбний дуже маленький додаток).

Усього: 4710 кiлограмiв.

До цього треба додати ще дуже багато: запас рiдкого повiтря, установки для того, щоб очищувати й переробляти повiтря, прилади опалення, охолодження, конденсатори води, енергетична система в стiнках корабля, одяг, скафандри, посуд, аптечка, рiзнi iнструменти i апарати, радiостанцiя, радiолокатори, кiно- i фотокамери, рiзнi прилади, зброя та припаси до неї, мiкрофiльмова бiблiотечка, поштовi ракети (про них я розповiм згодом) i ще всiляке дрiбне обладнання. Все це важить понад 5 тонн - дуже мало, якщо врахувати скiльки всього необхiдно взяти пасажирам для тривалої мiжпланетної подорожi. Ну, i ще я. В менi ваги тiльки 56 кiлограмiв, зовсiм дрiбниця. Звiсно, продукти доводиться витрачати й на мене... проте це я вже про iнше заговорила.

Отож, 10 тонн корисного вантажу при 40 тоннах ваги самого корабля i 600 тоннах ваги палива - це, кожен погодиться, не дуже вигiдне спiввiдношення. Ми немовби мандруємо на величезнiй цистернi з паливом, у верхню частину якої вбудованi двi порiвняно малесенькi каютки!.. Але й таке спiввiдношення було нездiйсненним для людей, якi жили ще в п'ятдесятих роках нашого сторiччя, коли не був винайдений атомiт.

Так, тепер ще про атомiт i нашi двигуни, щоб покiнчити з усiм цим.

Уся центральна i задня частини астроплана являють собою величезний склад нового атомного палива, атомiту. Це - темно-бура масляниста рiдина, яка не замерзає навiть пiд впливом найнижчих температур. I ще вона майже зовсiм позбавлена в'язкостi: атомiт надтекучий, вiн вiльно просочується крiзь найщiльнiшi фiльтри, якими б дрiбними не були їхнi пори. Це дуже важливо!