Валерій Ковера: Нострадамус і Син

Пише до вас Ковера Валерій Іванович. Вибачайте мені отаке «нахабство», але я хочу щоб цього листа прочитали якомога більше людей.

Ви всі, шановні, маєте право використовувати все що тут написане на свій розсуд (як вам заманеться). Можете показувати колегам по роботі, своїм родичам, своїм підлеглим, своїм керівникам. А хто з них зрозуміє, що цей лист (листи) написан і для нього, хай буде так. Бо я і для них писав. Я не роблю з цього таємницю.

Вибачте, що пишу до всіх, до вас отак разом. Справа в тім, що і ви всі, і я маємо в чомусь спільні погляди. Ви, шановні, в чомусь використовуєте ту ж філософію, що і я. А можна і так сказати, – я, хочаб частково, сповідую ту філософію, яка притаманна в чомусь кожному з вас. Взагалі, я хотів би, щоб цього листа прочитало якомога більше людей і так БУДЕ. Я ні до кого не напрошуюсь в родичи,

Але прошу вас, сестри,

Допоможіть всім нам

Це до людей донести.

І вас прошу, брати,

Допоможіть всім нам

Це до людей донести.

Шановний Володимир Олександрович Яворівський, саме до вас

(на вашу радіопередачу) був мій перший лист. А це було 26 чи 27. 10. 2000р. Ця дата, як бачите, не зовсім точна, але вона має велике значення. Але, – це окрема тема. Кажуть: «все відбувається в потрібний час і в потрібному місці.» Я знаю, що ви читали того листа і дещо зробили в розвиток написаного.

Написавши того листа, я сам наче духовно народився. Написав «духовно», хоча сам і досі не знаю, що то за слова такі: «духовно», «духовний», «духовність». Наче без них не проживеш, а всеж…

Темами того листа були: 1. Українська національна ідея.

2. Фонд розвитку мудрості.

А ще я писав (11. 01. 2001р.) на Українське радіо, на передачу «Ідеологія для України», в якому теж була присутня тема національної ідеї і деякі інші питання.

Мною була написана, будемо казати, стаття на тему Національної ідеі. І в ній я також торкався деяких питань розбудови нашої держави. На моє прохання мій син Артем помістив її в Інтернеті. Цікаво те, що я її навіть не перевірив після набору, бо коли вона набиралась мене небуло поруч. А коли трапилась можливість перевірити, – вже було пізно. Почав перевіряти, знайшов в одному місці пропущене речення після висловлювання Г. Гурджиєва

«Самое удивительное и даже потрясающее в магии то, что на самом деле… никакой магии нет.»

Повинно було бути «Просто це – закони Всесвіту і іх використання.»

А без цього речення дещо змінюється зміст написаного. Я тоді подумав, якщо це зроблено через неуважність, – так мені і треба – це мій син, а якщо це зроблено навмисно, – ну щож, хай буде так, син теж може хоча б в такий спосіб висловити свою думку. Я збагнув; що і така думка теж може бути, теж має право на життя. І після цього припинив перевіряти текст.

А ще не міг я в Інтернеті ознайомитись з думками читачів тієї статті. А люди читали, я чув по радіо використання деяких думок з тієї статті. Багато хто її читав. Її, навіть, читали в Ватікані, і намагались пояснити людям про «кінець світу».

«Хіба ви не знаєте, що Ватікан володіє однією з самих кращих в світі служб по збору інформаціі. Від іхніх вух нічого не сховаєш, і до того ж вони ретельно оберігають здобуті ними відомості.»

(б 2664:344)

Примітки:

1.Тут перше число (2664) номер книжки в моїй бібліотеці. Позначка

(б) вказує саме на бібліотеку. Друге число (344) сторінка в цій книжці. 2664. Наварро Хулия. Кровь невинных. Харьков-Белгород, Книжный клуб семейного досуга. 2008г.

2. Що до того, що можуть інколи наводитись слова якогось героя з художньої літератури, – ну що ж, і таке може бути. Головне що така думка існує, і така думка пройшла через голову хоча б однієї людини, в данному разі письменника, і була навіть записана.

А що до того, що думка висловлювалась в дещо іншому контексті, – це не головне. ГОЛОВНЕ В ЯКИЙ КОНТЕКСТ ЦЯ ДУМКА ВМОНТОВУЄТЬСЯ, В ЯКУ ФІЛОСОФІЮ, В ЯКЕ ЖИТТЯ. ПРОСТО-НЕПРОСТО ТИМ САМИМ СТВОРЮЄТЬСЯ НАШЕ МАЙБУТНЄ, ЯКЕ ВЖЕ ІСНУЄ.

3. При деяких цитатах не буде прізвища тих хто це сказав, бо і це не головне, – головне, що така думка була промовлена (записана). Думка така була і є.

4. Якщо якесь висловлювання при перекладі (перекладах) дещо втратило первісний зміст, – ну щож, і таке має право на існування. З багатьма висловлюваннями я зустрівся в російськомовній літературі, а тому, щоб ще більше не перекручувать сказане, буду наводити мовою джерела, з усією повагою до рідної української мови. Зовсім не обов’язково докапуватись до першоджерел. Висловлювання брались там, де на них натрапляв, а не з орігінальних текстів.