Василь Головачов - Слід босої ноги

— Кириле! — глухо мовив Гнат. — А всі гадали, що ти не лишив записів… «Отже, проблема не розв'язується трансгресивно, — сказав Травицький, дивлячись кудись поперед себе. — Можливо, вона взагалі не розв'язується з позиції нашої фізики. Ти розберися, Гнате, ти зможеш…»

Гнат скам'янів. Травицький, мертвий Травицький, звертався до нього, живого. Ніби знав, що Гнат перший почує його.

«Тепер далі. — Кирило змінив позу, поклав руку на пульт. — Експеримент необхідний, це безперечно, але я боюся, що мала потужність вибуху дасть якісно інші характеристики ТФ-поля. По-перше, бідність спектра і, можливо, навіть відсутність гармонік, на яких працюють таймфаги дальнього зв'язку. По-друге, варто ще раз наголосити, що ТФ-поле не має нічого спільного з матеріальним силовим полем, це властивість простору, пов'язана з його топологією. І по-третє… — Травицький звів очі, і в Гната до болю стиснулося серце. — По-третє, як знати — чи не скористається ще хто-небудь у галактиці частотами таймфагової мережі, які стануться під час великого вибуху. Адже ми збираємося — не багато й не мало — струсонути всю ТФ-метрику простору…»

Зображення затяглося кольоровим туманом, запис скінчився.

Кілька хвилин Гнат сидів непорушно, потім вийняв кристал відеозапису, одягнувся і вийшов з дому.

До Інституту ТФ-зв'язку він потрапив через годину, коли вже повечоріло. У знайомій лабораторії горіло світло, а на колишньому Гнатовому місці працював незнайомий опасистий чоловік у блакитному костюмі, що кидав виклик м'якому кольоровому комфорту кімнати.

Привітавшись і трохи повагавшись, Ромашин сів за пульт свого комбайна.

Спочатку Гнат пройшовся по етапах обчислення ТФ-вибуху, що забрало півтори години часу й силу-силенну енергії. Довелося вдатися до тонізуючих препаратів, хоч їх вживання під час роботи і заборонялося інструкцією. Результат обчислення нічим не різнився від попередніх висновків, та, власне, іншого Гнат і не чекав.

«Проблема не розв'язується трансгресивно», — повторив він подумки слова Травицького. — Може, я проходжу повз вирішення, не помічаючи його? Всі характеристики вибуху розраховані з точністю до сорокового знака, частоти полів визначені, з Тритоном нічого не станеться, хіба що пробіжить п'ятибальна хвиля «тритонотрусу»… Що ж іще?

Спектр частот, — згадав він. — Кирило натякав про спектр частот, на яких працюють наші стаціонарні таймфаги… «Струс усієї ТФ-метрики…» Що він хотів цим сказати? Що хотів перевірити, здійснюючи експеримент в Австралії? Кирило летів до камери таймфага, щоб дізнатись, як впливає ударна ТФ-хвиля на стан каналів під час ТФ-передачі на частоті вибуху! Він вирішив випробувати дію хвилі на собі й… не встиг! Навіщо він летів? Хіба не можна було встановити в камері регістратори?!

Двічі під час роботи спрацьовував автомат психонавантаження, і двічі Гнат вимикав його, поки не заблокував намертво.

О другій годині ночі він тремтливими руками зняв контактор і зморено відкинувся на спинку крісла. Точно так сидів у цьому ж кріслі місяць тому Кирило Травицький, але Гнат того не знав. Минуло півгодини, перш ніж крізь стихаюче гудіння крові до мозку пробилися сторонні звуки. Гнат прислухався і збагнув, що то сигнал вхідного автомата. Хтось просив дозволу ввійти.

Гнат через силу підвівся й відчинив двері. Перед ним стояла Аларіка.

— Ти тут? О господи! — притиснулася до нього і міцно обняла за шию.

— Як ти мене знайшла?

— Думала, з тобою щось сталося… раптом заболіло серце… Цілий місяць ти не дзвонив, і я зрозуміла — тобі потрібна допомога, але просити її ти не…

— Не зміг би, — мовив Гнат і поцілував її в щоку. — В мене горе, Ріко, загинув Травицький…

— Я знаю… Але ж ти не винен.

— Може, й не винен. А все-таки… Він наштовхнув мене на одну думку!..

І цієї миті у Гната в мозку зринуло тривожне: «Тритон! Експеримент небезпечний! Мерщій в управління!..»

Він ступив крок, але ноги були як ватяні. Гнат заточився, мало не впав. Перелякана Аларіка допомогла йому добратися до крісла, і він одразу потягся рукою до пульта зв'язку.

Кілька хвилин пішло на марні розшуки Керрі Йоса, потім Гнат згадав, що найлегше ж подзвонити диспетчеру відділу, і викликав чергового. Керрі Йос і Станіслав Томах мали тепер бути на Тритоні, і додзвонитися до них можна було тільки через спецканал рятувальної служби.

Спалахнув віом і перетворив лабораторію на диспетчерський пункт.

— Слухаю вас, — підвела голову статечна жінка-диспетчер з великими уважними очима.