Василь Головачов - Слід босої ноги

Керував експедицією Богданов, який одержав сертифікат офіціала УАРС, тобто в разі необхідності мав найвищі повноваження.

«Шукач» вийшов з ТФ-каналу за дві астрономічні одиниці від Етаміна — гамми Дракона. Визначившись у просторі й запеленгувавши маяк «Орла», він почав розгін з допомогою планетарних двигунів, прямуючи до маленької оранжевої зірочки, що майже не виділялася на зоряному фоні з відстані трьохсот мільйонів кілометрів.

За п'ять годин «Шукач» підходив до другої планети Етаміна (вона ще не мала назви в каталогах земного астрономічного центру), намагаючись зрівнятися у швидкості з «Орлом», який неквапом плив по орбіті.

— Не так уже й далеко вони забралися, — сказав Гнат. Він спостерігав, як наближається крапля розвідкосмольота, відбиваючи густе оранжеве світло зорі. — Близько п'ятдесяти парсеків. До Шемалі далі.

— Недосліджені зоряні системи є ще ближче до Сонця, — мовив Богданов; вони разом з іншими, вже одягнені по-похідному в компенсаційні костюми рятувальників, стояли в кают-компанії біля головного віома. — В межах ста парсеків навколо Сонця майже шість тисяч зірок! А ми дослідили всього чотири десятки!

— Чому ж розвідники такі непослідовні? Ще не досліджені найближчі зоряні околиці, а ми вирушаємо за сотні парсеків!

— Це, брате, вирішує Академія зореплавання, — відповів своїм розкішним басом Романенко, схожий на билинного богатиря.

— Точніше, Центр дальрозвідки Академії, — доповнив Томах. — Розвідники насамперед працюють з найцікавішими з точки зору астрофізики об'єктами. Експедиції донедавна укомплектовували здебільшого астрономами й фізиками.

— А тепер?

— Ну, тепер на першому місці ксенобіологія, все-таки унікальність життя у всесвіті, особливо життя розумного, змушує нас уважніше придивлятися до будь-якого його вияву. Нині в експедиції мало не на дві третини — співробітники Інституту позаземних культур та планетографи.

За півсотні кілометрів од зовні безмовного «Орла» крейсер рятувальників загальмував остаточно.

На стінах і стелі кают-компанії загорівся сигнал: «Вихід дозволяю». Богданов підняв руку вгору і першим покинув затишний зал.

За двадцять секунд непомітного польоту всередині прозорої труби Гната прийняла пругка посадочна силова подушка, і він скочив з диска на підлогу ангара «Орла».

Більшу частину площі стометрового конуса займали швидкольоти різного класу і два танки-лабораторії типу «Мастиф». Один з танків мав жалюгідний вигляд, біля нього, не звертаючи уваги на гостей, копирсалися три механіки. Біля похилої стіни навпроти виходу з ліфта стояв на довгому верстаку дивовижний механізм із довгим і чорним, мовби обвугленим, стволом, і Гнат з цікавістю затримав на ньому погляд.

— Імпульсний розрядник, — прогув над вухом бас Романенка. — Скелі ним дроблять.

— Не тільки скелі, — уточнив один з господарів, блідий, невисокий чоловік. На його рукаві червонів шеврон заступника начальника експедиції.

— А для чого ж іще? — здивувався Романенко.

— Побачите…

У цей час з ліфта вийшов Богданов.

— Дарій, — подав руку блідолиций. — Заступник начальника експедиції з екоетики.

— Богданов, — назвався Микита. — Шеф-офіціал спецгрупи Управління аварійно-рятувальної служби. А де ж сам начальник експедиції?

— У базовому таборі, — зніяковів Дарій. — Унизу, на планеті. Розумієте, я пробував доповісти йому про ваш візит, але зв'язок…

— Що зв'язок?

— Ви не турбуйтесь, у нас часто таке буває, — втрутився другий супроводжуючий.

— Немає зв'язку з табором? — перепитав Богданов.

— Немає, — стиха мовив Дарій.

— Діла-а… — протягнув Томах, переглянувшись із Микитою.

— Планета має індекс АД-8 за шкалою безпеки, — перейшов майже на шепіт Дарій. — Перерви в зв'язку не найгірше…

— Ходімо, — сказав Богданов. — Розкажете що й до чого, а потім ми спустимося на планету. Сполучення з табором на поверхні — модулями?

— Так, з допомогою ДМ. У нас було чотири модулі, лишилося… три.

— АД-8 — це ж біомаксимум! — шепнув на вухо Томаху Гнат. — І поглянь на цього Дарія — видно, живеться йому несолодко!

— Розберемося, — буркнув Станіслав.

Планетологічній експедиції «Орла» пощастило, хоча Гнат, поміркувавши, дійшов висновку, що везіння — річ відносна. По-перше, в Етаміна виявилася планетна система з п'яти планет і трьох поясів газу й пилу. Відтак на другій планеті розвідники відкрили життя, активне і навіть буйне. Можливо, надміру буйне, тому що табір експедиції першої ж ночі був атакований фауною з усіх боків. Обійшлося без жертв, але побит на планеті виявився для розвідників важким випробуванням, плани досліджень горіли один за одним, строки зривалися, а життя Тріаса — так назвали планету — щодень підносило сюрпризи. Людям доводилося силою пробиватися на всіх маршрутах, рятувати один одного від хижих тварин і вести розвідку в основному на потужних «Мастифах», що звужувало район пошуку і планетографічних досліджень.