Игорь Росоховатский - Джерела

Професор нервово почесав лоб.

— I…

— …провалився. Опоненти вiдзначали примiтивнiсть методики, неглибоку розробку, навiть недостатнiсть експериментальних даних. Iван Степанович критику не визнав, озлобився, звичайно. Але не вiдступив, а взявся вдруге готуватися до захисту, хоча критика майже не залишила йому надiй на успiх. Тому й кажу: наполегливий вiн.

— Не знаєте, вiн вiдвiдує колишню сiм'ю?

— Рiдко. Його колишня дружина працює у нас, в iншому вiддiлi. Хочете поговорити з нею?

— Потiм. А друзi в нього були?

— Близьких друзiв, здається, нема. Кидько — вiдлюдкуватий. А втiм, був один… не те, щоб близький… Скорiше, не друг, а захисник. Але й з ним Iван Степанович посварився.

— Чому?

— Йому здалося, що той недостатньо пiдтримував його на захистi. Взагалi вiн некомунiкабельний, нетовариський, а головне — ображений на весь свiт.

— Як ви гадаєте, для його образи є хоч пiдстава?

— Мабуть. Адже у нас його багато хто вважає просто нездарою. А це не так. Як я вже згадував, у нього є певнi здiбностi. Наприклад, вiн розумiється на технiцi, непоганий експериментатор, якщо працює пiд керiвництвом когось iншого. Але його бiда в тому, що вiн дуже переоцiнює свої можливостi. Докотився до того, що себе вирiшив вважати за норму, а бiльш здiбних — ненормальними, хворими. Якось по секрету подiлився зi мною своїм «вiдкриттям», що талант — це начебто хвороба. Збирав данi про пухлини головного мозку, якi мовби сприяють появi генiїв. Гiрш за все, що вiн пiдганяє розрiзненi факти для наукового обгрунтування i узагальнення цих висновкiв. Доводить, що у такого-то пухлина у лiвiй пiвкулi давила на пiдкiрку, примушуючи її працювати iнтенсивнiше, стимулюючи уяву; у iншого — активiзувала пам'ять…

— Фальсифiкацiя?

— Не так просто. Бачите, збiжнiсть завжди знайдеться, а деякi безвiдповiдальнi вченi, особливо, якщо вони нетерплячi i недосвiдченi, пiдхоплюють сенсацiї…

Вони розмовляли ще довго. На прощання професор подарував Трофиновському свою книгу про мозок як керуючу систему…

До допиту Трофиновський готувався довго i старанно, уважно проштудiював книги, взятi у професора Богданова, вивчив пiдготовлений спецiалiстами опис апарата Кидька. Вченi дiйшли спiльного висновку, що в НК-1 генератор електромагнiтного поля з'єднаний складними прямими i зворотними зв'язками з датчиками i мiкрокомп'ютером керуючої системи, апарат є цiнним винаходом i може являти собою iнтерес в галузi бiологiї та медицини. У Трофиновського виникла одна невiдчепна думка-запитання, яка не полишала його в спокої. Вона непокоїла слiдчого всi днi, а прояснити її мiг тiльки затриманий на квартирi у балерини. З цим питанням Трофиновський звертався i до кримiналiстiв, i до психiатрiв, i до бiофiзикiв, проте вони не могли однозначно на нього вiдповiсти.

— Виходить, недооцiнили ми Кидька? — спитав Трофиновський у Богданова, коли вони зустрiлися знову.

— Виходить, — згодився професор. — Але коли б вiн, захищаючи дисертацiю, показав комiсiї апарат або лише його схему, до нього поставилися б iнакше. Проте треба сказати, апарат цей не його особистий винахiд. Iван Степанович тiльки з'єднав вузли, розробленi в рiзних вiддiлах нашого iнституту. Щоправда, зробив це вмiло.

— А може, талановито? — спитав слiдчий, зазираючи в очi професору.

— Можна сказати й так, — погодився Богданов.

Трофиновський повернувся вiд професора, охоплений суперечливими почуттями, i звелiв привести затриманого.

— Мене ще довго триматимуть тут? — рiзко запитав Кидько.

— Тут нi, — вiдповiв Трофиновський.

— На що це ви натякаєте?

— Вас будуть судити.

— За що?

— У вас не було вiдповiдного дозволу на випробування апарата на людях…

Кидько урвав його:

— Мiй апарат визнають колись одним з найбiльших винаходiв. Аби ви втямили, на що замахнулися, я, так тому й бути, постараюся популярно пояснити вадi принцип його роботи. Вам слiд зрозумiти, що будь-якi патологiчнi процеси в органiзмi супроводжуються змiною бiострумiв та бiополiв. Повернення бiотокiв до норми на бiофiзичнiй мовi означає одужання хворого. Адже є люди з ненормальними зрушеннями в галузi психiки чи нервових реакцiй. Цi зрушення можуть бути викликанi вродженими вадами нервової системи, пухлинами, порушеннями в дiяльностi ендокринних залоз. Розумiєте? А мiй прилад здатен вiдновлювати…

— …норму бiострумiв i таким чином нормалiзувати роботу органiзму, — закiнчив замiсть нього Трофиновський.

— Нарештi-таки зрозумiли. Молодчина! — похвалив Кидько. В його голосi пробивалася погано прихована iронiя. — Отже, я можу бути вiльним, зокрема i вiд двозначних запитань та натякiв?