Фрэнк Херберт - Єретики Дюни

«Скільки порочності сховано у цьому слові! — подумала Одраде. — Скільки найтаємнішого “я”, що вимагає визнання своєї вищості».

Одраде нагадала собі, що Тараза, попри недбалий образливий тон, використала цей термін лише у його католицькому значенні: загальну освіту Люцілли ретельно допасовано до освіти Одраде.

Тараза відкинулася назад, улаштовуючись зручніше, та й далі вдивлялася у дисплей перед нею. Світло зі східних вікон падало їй просто на обличчя, відкидаючи тіні під носом і підборіддям. Тараза, маленька жінка, лише трохи старша за Одраде, зберегла значну частку краси, яка зробила її найнадійнішою розплідницею, надто коли йшлося про складних партнерів. Її обличчя було довгим і овальним, щоки м’яко заокругленими. Чорне волосся, зачесане назад і туго зв’язане, не приховувало високого чола з помітним трикутним виступом зверху посередині. Коли Тараза говорила, її рот відкривався мінімально: чудовий контроль мімічних рухів. Та зазвичай усю увагу спостерігача привертали до себе її очі: нездоланно чарівні, сині на синьому. Загалом це обличчя скидалося на лагідну маску, яка майже не пропускала назовні справжні емоції.

Одраде розпізнала теперішню позу Матері Настоятельки. Невдовзі Тараза щось пробурмоче сама собі. І справді, як за наказом, Тараза щось пробурмотіла.

Мати Настоятелька роздумувала, дуже уважно слідкуючи за біографією, що пробігала дисплеєм. Її зацікавило багато речей.

Ця думка заспокоїла Одраде. Тараза не вірила в існування чогось такого, як благотворна сила, що охороняє людство. Міссіонарія Протектіва та інтереси Сестринства — це все, що важило у світі Тарази. Добром могло бути лише те, що служило цим інтересам, навіть якщо це махінації давно покійного Тирана. Усе інше було злом. Не можна було вірити пришельцям-чужакам із Розсіяння, надто ж тим потомкам-поворотцям, які назвалися Всечесними Матронами. Лише люди Тарази, навіть ті Превелебні Матері, що опонували їй у Раді, були остаточним ресурсом Бене Ґессерит, єдиним, на що можна покластися.

Так і не підвівши очей, Тараза сказала:

— Знаєш, якщо порівняти тисячоліття до Тирана з тими, що настали після його смерті, то зменшення кількості великих конфліктів є феноменальним. Після Тирана їхня кількість знизилася до менш ніж двох відсотків від того, що було раніше.

— Як нам відомо, — зауважила Одраде.

Погляд Тарази помандрував угору, тоді вниз.

— Що?

— Ми не маємо змоги виявити, скільки воєн ведеться за нашим обширом. Ти маєш статистику стосовно людей Розсіяння?

— Звичайно, ні!

— Кажеш, що Лето нас приручив, — промовила Одраде.

— Якщо ти хочеш так це сформулювати. — Тараза відмітила маркером якусь фразу на своєму дисплеї.

— Чи це почасти не було заслугою нашого любого башара Майлса Теґа? — спитала Одраде. — Або ж його талановитих попередників?

— Цих людей вибирали ми, — сказала Тараза.

— Не бачу сенсу в цій дискусії про війни, — промовила Одраде. — Як це пов’язано з нашою теперішньою проблемою?

— Дехто вважає, що ми можемо повернутися до стану перед Тираном, а станеться це дуже швидко й дуже недобре.

— О? — Одраде стисла губи.

— Кілька груп з-поміж наших Загублених-поворотців продають зброю кожному, хто хоче чи може її купити.

— Деталі? — спитала Одраде.

— Хитромудра зброя заполоняє Гамму, і немає сумніву, що тлейлаксу нагромаджують деяку найгіршу зброю. — Тараза відкинулася на кріслі й потерла скроні. Говорила тихим, замисленим голосом: — Ми вважаємо, що ухвалюємо великі рішення, керуючись найвищими принципами.

Одраде вже й таке бачила раніше.

— Превелебна Мати сумнівається у слушності Бене Ґессерит? — сказала вона.

— Сумніваюся? О, ні. Але я відчуваю розгубленість. Ми все життя працюємо для цих високих чистих ідей, і що ж з’ясовуємо в кінці? Дізнаємося, що багато речей, яким ми присвятили життя, походять із дріб’язкових рішень. Вони виникли з прагнень особистого комфорту чи користі й не мають нічого спільного з нашими високими ідеалами. Що насправді поставлено під загрозу, то це певні світські робочі порозуміння стосовно задоволення потреб тих, хто міг ухвалювати ці рішення.

— Я чула, як ти називала це політичною необхідністю, — промовила Одраде.

Тараза говорила, повністю контролюючи свої слова, знову перевівши увагу на дисплей перед нею.

— Якщо ми перетворимо наші судження на жорсткі правила, це стане шляхом до згасання Бене Ґессерит.

— Ти не знайдеш дріб’язкових рішень у моїй біографії, — сказала Одраде.