Айзек Азимов - Фундація та Імперія

Він не став чекати відповіді. Його розтерзана сигара вже остаточно згасла, він намацав нову і запалив, люто пихкаючи димом.

Тоді сказав:

– Офіційно я намагався відновити науку психоісторію. Але цим ніхто не переймається і протягом найближчого століття цього не станеться. Та я досяг успіхів у більш простих речах і зміг використати це як привід для того, щоб потрапити у Часове Сховище. Серед того, що мені вдалося зробити – це визначити вірогідну дату наступної появи Гарі Селдона. Я можу назвати вам точний день, коли прийдешня, п’ята криза Селдона досягне своєї кульмінації.

– Коли? – напружено спитав Індбур.

І Міс виклав свою «бомбу» із веселою безтурботністю.

– За чотири місяці, – сказав він. – За чотири кляті місяці, мінус два дні.

– Це неможливо, – сказав Індбур із нехарактерною для нього пристрастю.

– То ж як – неможливо?

– Чотири місяці? Ви розумієте, про що це свідчить? Якщо криза досягне апогею за чотири місяці, це означає, що вона готувалася протягом багатьох років.

– А чому ні? Хіба є закон природи, який вимагає, щоб процес дозрівав лише за один день?

– Але ж нічого не насувається. Нічого над нами не нависає. – Індбур вже ледь не ламав руки від занепокоєння. І раптом, спалахнувши від люті, заволав: – Чи не будете ласкаві злізти з мого столу і дозволити мені навести на ньому лад! Як я можу думати?

Вражений Міс важко підвівся і відійшов убік.

Індбур гарячково розкладав предмети у відповідні ніші і швидко говорив:

– Ви не маєте права так приходити сюди. Якщо ви представили свою теорію…

– Це не теорія.

– А я кажу, що це теорія. Якби ви представили її разом з усіма доказами та аргументами належним чином, вона потрапила б до Бюро історичних наук. Там її уважно проаналізували б, надали мені висновки, а потім, звичайно, були б вжиті належні заходи. А так виходить, що ви потурбували мене без потреби. Ага, ось воно.

Він взяв аркуш прозорого сріблястого паперу і потрусив перед психологом.

– Це коротке резюме про прогрес у закордонних справах, яке я сам готую щотижня. Слухайте, ми завершили переговори про торговельну угоду з Моресом, продовжуємо аналогічні переговори з Ліонессою, відправили делегацію на якесь свято чи щось подібне на Бонд, отримали скаргу з Калгана і обіцяли її розглянути, опротестували деякі шахрайські торговельні практики на Асперті, на що вони обіцяли зреагувати тощо.

Мер пробіг очима список закодованих приміток, а потім поклав аркуш у відповідну течку, що лежала у потрібній шухляді.

– Кажу вам, Місе, зараз нічого не свідчить про небезпеку – усюди мир та спокій.

Аж тут відчинилися двері і до кімнати зайшов просто вдягнений нотабль.

Індбур підвівся. У нього виникло дивне відчуття нереальності, яке буває у перенасичені подіями дні. Після вторгнення Міса та скандалу, який він влаштував, тепер так само без попередження вдерся його секретар, що принаймні знав правила.

Секретар став на коліно.

– Ну! – гостро сказав Індбур.

Секретар звернувся до нього, втупившись у підлогу:

– Ваша величносте, капітан Ген Прітчер із Бюро інформації, що повернувся з Калгана, не послухавши ваших наказів, був кинутий до в’язниці згідно з вашими попередніми інструкціями – наказом X20-513 – і очікує страти. Осіб, які його супроводжували, затримали для допиту. Повний звіт був вам поданий.

Індбур, шаленіючи від люті, сказав:

– Я отримав повний звіт. Далі!

– Ваша величносте, капітан Прітчер невиразно доповів про небезпечні плани з боку нового отамана Калгана. Згідно з попередніми інструкціями, тобто вашим наказом X20-651, ми не проводили офіційного слухання справи, але його зауваження були записані і поданий повний текст доповіді.

Індбур закричав:

– Я отримав повний звіт. Далі!

– Ваша величносте, чверть години тому ми отримали повідомлення із салінніанського кордону. Кораблі, ідентифіковані як калганські, без дозволу увійшли на територію Фундації. Кораблі озброєні. Тривають сутички.

Секретар зігнувся майже вдвічі. Індбур досі стояв.

Еблінг Міс скинувся, схопив секретаря і зненацька поплескав його по плечу.

– Гей, ви б краще звільнили цього капітана Прітчера і привели сюди. Хутчіш!

Секретар вийшов, а Міс повернувся до мера:

– Чи не краще запустити весь цей механізм, Індбуре? Ви ж пам’ятаєте, що йдеться про чотири місяці.

Індбур стояв зі скляними очима. Здавалося, жив лише один його палець, який швидко креслив на гладенькому столі безглузді трикутники.