Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– Добре, хлопчику, не ображайся. Ну чого ти гніваєшся? – Він був щиро схвильований.

Торан палко продовжив:

– Твоя проблема, тату, в тому, що в тебе провінційний світогляд. Ти думаєш, якщо кілька сотень тисяч торгівців метушаться під поверхнею нікому не потрібної планети, яка лежить хтозна-де, то вони – великий народ. Звичайно, жоден збирач податків із Фундації, який прилетить сюди, вже ніколи не повернеться назад, але це дешевий героїзм. Що ви зробили б, якби вони вислали проти вас флот?

– Ми б їх розстріляли, – гостро сказав Френ.

– І самі були б розстріляні – з рахунком на їхню користь. У вас мало людей, мало зброї і ви неорганізовані – і щойно на Фундації зрозуміють, що варто з вами поквитатися, ви це усвідомите. Тож вам краще шукати союзників на самій Фундації, поки це ще можливо.

– Ранду, – сказав Френ, дивлячись на брата, мов великий безпорадний бик.

Ранду витяг із рота люльку.

– Хлопчик має рацію, Френе. Коли ти прислухаєшся до себе, то зрозумієш, що він має рацію. Але ці думки для тебе незручні, тому ти намагаєшся заглушити їх власним криком. Тільки від цього вони нікуди не подінуться. Я скажу тобі, Торане, чому я про все це заговорив.

Він зробив кілька задумливих затяжок, а потім занурив люльку в отвір сміттєвого кошика, дочекався нечутного спалаху і витягнув її чистою. А тоді натоптав знову, втрамбовуючи тютюн точними рухами мізинця.

Тоді сказав:

– Твоє припущення, Торане, про те, що Фундація нами цікавиться, дуже доречне. Нещодавно вони вже двічі навідувалися до нас – щоб зібрати податки. Найтривожнішим було те, що другий візит був у супроводі легкого патрульного корабля. Вони приземлилися в Глеяр-сіті, чомусь уникнувши з нами зустрічі, і, певна річ, вже більше не злетіли. Але інші прилетять обов’язково. Твій тато добре все це розуміє, Торане, насправді розуміє.

Погляньте на цього впертого розпусника. Він розуміє, що Притулок в біді, що ми безпорадні, але торочить свої догми. Вони його гріють та захищають. Але щойно він відведе душу і відчує, що виконав свій обов’язок як людина та справжній торгівець, то стає так само розумним, як і всі ми.

– Хто ці «ми»? – спитала Бейта.

Він усміхнувся їй.

– Ми організували невеличку групу, Бейто, – лише в нашому місті. Ми ще нічого не зробили. Навіть з іншими містами ще не сконтактували, проте це лише початок.

– Але чого ви прагнете?

Ранду похитав головою.

– Ми ще й самі не знаємо. Сподіваємося на диво. Ми, як ти кажеш, вирішили, що криза Селдона вже поруч. – Він змахнув рукою. – В Галактиці повно кораблів та уламків розтрощеної Імперії. Генерали рояться, мов бджоли. Як ви думаєте, прийде час, коли хтось із них буде достатньо сміливим?

Бейта подумала і рішуче похитала головою – так різко, що її довге пряме волосся загойдалося навколо вух.

– Ні, навіть не мрійте. Немає генерала, який не знав би, що напад на Фундацію – це самогубство. Бел Ріос зі старої Імперії був найкращим із них і атакував, маючи за спиною ресурси усієї Галактики, але однак нічого не вдіяв проти плану Селдона. Хіба є хоч один генерал, який цього не розуміє?

– А що, як ми знайдемо для них стимул?

– Який? Згоріти в атомній печі? Чим їх можна стимулювати?

– Ну, є серед них один новенький. Рік чи два тому пішли чутки про дивного чоловіка, якого називають Мулом.

– Мул? – вона замислилася. – Ти колись чув про нього, Торі?

Торан похитав головою. Жінка спитала:

– То що з ним?

– Не знаю. Але кажуть, що він здобуває перемоги там, де немає жодних шансів. Ці чутки можуть бути перебільшені, та хай там як, а цікаво було б із ним познайомитися. Не кожна людина зі здібностями та амбіціями віритиме у Гарі Селдона та його закони психоісторії. Ми могли б підтримати його невіру. Можливо, він нападе.

– І Фундація виграє.

– Так, але не обов’язково це станеться легко. Це може бути криза, і ми могли б скористатися цим, щоб змусити на компроміс деспотів із Фундації. У гіршому разі вони б надовго нас забули, і це дало б нам можливість планувати далі.

– Що ти гадаєш, Торі?

Торан мляво усміхнувся і змахнув з обличчя каштанове пасмо, що затулило йому око.

– Якщо все так і є, це нам не зашкодить. Але хто такий Мул? Що ти про нього знаєш, Ранду?

– Поки що нічого. Для цього ми могли б використати тебе, Торане. І твою дружину, якщо вона готова. Ми детально поговорили про це із твоїм батьком.

– Але як, Ранду? Чого ви від нас хочете? – хлопець кинув на дружину швидкий допитливий погляд.