Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– У вас є зонд?

– Є, хоча й старий. Він схибив, коли був мені потрібен. Я увімкнув його, коли полонений спав, і не отримав жодного результату. Це для зонда виявилося занадто складно. Я випробовував його на своїх людях, він працював як слід, та ніхто з моїх техніків не може пояснити, чому він не діє на полоненого. Дуцем Барр, який є теоретиком, хоча й не розуміється на техніці, каже, що психічна структура полоненого може не реагувати на зонд, оскільки він із дитинства перебував під впливом чужорідного середовища та нервових стимулів. А втім, не знаю. Проте, можливо, від зонда ще буде якась користь. Тому я його зберігаю.

Бродріґ зіперся на свій ціпок.

– Я поцікавлюся, чи є у столиці вільний фахівець цього профілю. До речі, а що це за чоловік, якого ви згадали, цей сивеннець? Чи не забагато у вас ворогів, яким ви симпатизуєте?

– Він знає ворога. І я тримаю його заради консультацій та допомоги, яку він може надати в майбутньому.

– Але ж він сивеннець і син бунтівника-вигнанця.

– Він старий і немічний, а його родину тримають як заручників.

– Зрозуміло. Але я вважаю, що мені слід самому поговорити з цим торгівцем.

– Звичайно.

– Сам на сам, – додав секретар, роблячи недвозначний натяк.

– Звичайно, – люб’язно відповів Ріос. – Як вірний підданий Імператора, я визнаю його особистого представника своїм начальником. Однак через те, що полонений перебуває на нашій постійній базі, вам доведеться залишити передову у цікавий момент.

– Справді? В якому сенсі цікавий?

– У тому, що сьогодні кільце оточення може замкнутися. Цікавий, бо протягом тижня Двадцятий Прикордонний Флот просувається вперед до серцевини опору.

Ріос посміхнувся і пішов.

Бродріґа це трохи зачепило.

Сержант Морі Лак був ідеальним військовим. Він був родом з однієї з величезних сільськогосподарських планет Плеяд, де тільки армійське життя могло розірвати зв’язок із землею і марною та важкою працею. Сержант був типовим представником свого середовища. Позбавлений уяви настільки, що безстрашно дивився в очі небезпеці, він водночас був достатньо сильним та кмітливим, щоб успішно цю небезпеку здолати. Він миттєво виконував накази, суворо керував своїми підлеглими і незмінно обожнював свого генерала.

До того ж він був життєрадісною людиною. Якщо і вбивав когось, виконуючи свої обов’язки без жодного вагання, то робив це, не відчуваючи жодної неприязні.

Те, що сержант Лак натиснув кнопку сигналу на дверях перед тим, як увійти, свідчило про тактовність, хоча він мав абсолютне право заходити без попередження.

Двоє чоловіків підвели голови від своєї вечері, а один потягнувся, щоб вимкнути тріскучий голос, що жваво деренчав із розбитого кишенькового приймача.

– Ще книжки? – спитав Латан Деверс.

Сержант простягнув щільно скручену в циліндр плівку і почухав потилицю.

– Це належить інженеру Орру, але вам доведеться повернути її назад. Він хоче відправити її своїм малим, ну, щось наче сувенір.

Дуцем Барр зацікавлено покрутив циліндрик у руках.

– А де інженер її дістав? У нього ж немає передавача?

Сержант рішуче похитав головою. Він вказав на роздовбаний передавач, що стояв біля ліжка.

– Є лише цей. Той хлопець, Орр, дістав книжку в одному з пронумерованих світів, які ми захопили. Вони тримали її в окремій великій будівлі, і йому довелося вбити кількох тубільців, що намагалися йому завадити.

Він зміряв плівку оцінювальним поглядом.

– Це буде хороший сувенір для дітлахів.

На хвильку замовк, а потім обережно сказав:

– До речі, є важливі новини. Це лише чутки, однак вони надто гарні, щоб їх приховувати. Генерал знову це зробив.

І він поважно кивнув.

– Що? – спитав Деверс. – Що він зробив?

– Завершив оточення, ось що, – сержант усміхнувся з батьківською гордістю. – Ну хіба він не молодчинка? Майстерно він це утнув, еге ж? Один із тих хлопців, які люблять нахвалятися, каже, що все відбулося так хвацько і завиграшки, ніби тобі музика якихось сфер.

– Зараз починається великий наступ? – м’яко поцікавився Барр.

– Сподіваюся, – енергійно відповів сержант. – Тепер, коли моя рука знову зрослася, я хочу повернутися на свій корабель. Я вже стомився сидіти на цьому шпігаті [7] Шпігат – отвір у палубі або фальшборті судна для видалення води, що потрапила на судно під час опадів або заливання хвилями. .

– І я теж, – зненацька сердито пробурмотів Деверс. Нервуючи, він трохи прикусив нижню губу.