Айзек Азимов - Друга фундація

– Припустімо, сер… припустімо, що це не Друга Фундація.

А якщо це інший мутант – на подобу вас?

– Ні, планування занадто ретельне і надто вже довгострокове. Одна людина діяла би з більшим поспіхом. Ні, це якийсь цілий світ, і ти будеш моєю зброєю проти нього.

Очі Ченніса загорілися, коли він сказав:

– Я в захваті від такої можливості.

Але Мул теж відчув його раптовий емоційний підйом і промовив:

– Так, очевидно, тобі спало на думку, що ти зробиш мені унікальну послугу, варту особливої нагороди – можливо, навіть того, щоб стати моїм наступником. Саме так. Але, знаєш, і покарання в мене існують особливі. Мої емоційні вправляння не обмежуються лише збільшенням вірнопідданих.

І на його тонких губах з’явилася зловісна посмішка, коли Ченніс перелякано зірвався зі свого місця. На якусь мить, лише на мить, його охопило болісне відчуття величезного горя. Воно зникло, залишивши по собі фізичний біль, що нестерпно затьмарив його розум. І в голові не залишилося нічого, крім сильного потоку гніву.

Мул сказав:

– Гнів тобі не допоможе… Ти намагаєшся його приховати, чи не так? Але я його бачу. Тож запам’ятай – цей вплив може бути сильнішим і значно тривалішим. Я вбивав людей за допомогою емоційного контролю, і нема смерті жорстокішої, ніж ця.

Він зробив паузу і додав:

– Це все!

Мул знову залишився сам. Він дозволив світлу вимкнутися, і стіна перед ним стала прозорою. Небо було чорним, обриси галактичної лінзи розширювалися, простягаючись в оксамитові глибини космосу.

Уся ця імлиста туманність була скупченням зірок, настільки величезним, що вони, здавалося, зливаються в одне ціле, не залишаючи нічого, крім хмари світла.

І все це має належати йому…

А тепер ще одна справа, і можна спати.

Виконавча Рада Другої Фундації проводила засідання. Для нас це просто голоси. Ні точне місце зустрічі, ні особистості присутніх зараз не є важливими.

Крім того, слушно кажучи, ми навіть не можемо мріяти, щоби відтворити бодай частину засідання, якщо не хочемо принести в жертву хоча б сяке-таке осмислення читачами того, що там відбувалося.

Тут ми маємо справу з психологами – і не просто психологами. Це, якщо можна так висловитися, науковці із психологічною орієнтацією. Це люди, чиї фундаментальні уявлення про наукову філософію розвинулися у зовсім іншому напрямку – докорінно відмінному від усіх нам відомих. «Психологія» науковців, розвиваючись серед аксіом, виведених зі спостережень природничих наук, насправді мала лише дотичний стосунок до ПСИХОЛОГІЇ.

Тож пояснювати це так само важко, як пояснювати сліпому, що таке колір – причому, враховуючи той факт, що автор такий же сліпий, як і його аудиторія.

Засідання відбувалося успішно тому, що присутні там уми прекрасно розуміли хід думок один одного, і не лише завдяки загальній теорії, а й її практичному застосуванню впродовж тривалого періоду. У звичних для людей виступах не було потреби. Фрагмент речення сприймався як надмірна багатослівність. Жест, бурчання, міміка обличчя, навіть занадто довга пауза вже несли якусь інформацію.

Тому для людей, розум яких змалку був зорієнтований на філософію природничих наук, через надзвичайно специфічні словосполучення нам доведеться зробити довільний переказ невеличкої частини цієї конференції, навіть якщо при цьому втратяться якісь нюанси.

Один із голосів домінував – і належав він людині, знаній просто як Перший Спікер.

– Тепер, мабуть, цілком очевидно, що саме зупинило Мула у його першій божевільній гонитві. Я не можу сказати, що це плямить нашу репутацію у сенсі того… як була організована ця ситуація. Вочевидь, він уже майже виявив наше місцерозташування за допомогою штучно посиленої мозкової енергії того, кого вони на Першій Фундації називають «психологом». Цього психолога вбили, перш ніж він встиг повідомити Мулові про своє відкриття. Події, що призвели до цього вбивства, були абсолютно випадковими для всіх розрахунків нижче Третьої Фази. Мабуть, ви розумієте.

Судячи зі зміни інтонацій, заговорив П’ятий Спікер. У його голосі вчувалася якась похмурість:

– Цілком очевидно, що ситуацію погано контролювали. Звичайно, ми дуже вразливі при масовій атаці, особливо коли цю атаку веде такий психічний феномен, як Мул. Незабаром після того як він, захопивши Першу Фундацію, вперше досяг панівного становища у Галактиці – якщо бути точним, то через півроку, – Мул уже був на Тренторі. Ще через півроку він був би тут, і, дивовижно, наскільки усі шанси були проти нас – 96,3+ або -0,05 % якщо бути точним. Ми витратили багато часу, аналізуючи ті сили, які зупинили його. Ми, звичайно, знаємо, що керувало ним у першу чергу. Внутрішні наслідки його фізичного каліцтва та його психічна унікальність є для всіх нас очевидними. Однак лише дійшовши до Третьої Фази, ми змогли визначити – після того, як усе сталося – ймовірність його аномальних дій при наявності людини, яка проявляє до нього щиру прихильність. А оскільки такі аномальні дії залежали від присутності такої людини у відповідний час, то, по суті, вся ця справа була випадковістю. Наші агенти впевнені, що Мулового психолога вбила жінка – жінка, якій Мул довіряв, і з цієї причини не контролював її розум – просто тому, що він їй подобався. Оскільки ця подія (ті, хто нею зацікавився, можуть почитати математичний виклад у Центральній бібліотеці) стала для нас попередженням, ми затримували Мула нетрадиційними методами, щодня ризикуючи всією схемою історичного плану Селдона. Це все.