Айзек Азимов - Друга фундація

– Не применшуйте. Це ніколи не робилося на заняттях, але ви мали би дійти подібного висновку самостійно. Цими проблемами, як і багатьма іншими, ми займатимемося зараз і в найближчому майбутньому під час вашого учнівства. Ми побачимося з вами знову за тиждень. До того часу я хотів би отримати від вас коментарі щодо певної проблеми, яку я зараз окреслю. Мені не потрібна повна і точна математична обробка. На це навіть експерт згаяв би рік, не кажучи вже про ваш тиждень. Мені потрібні вказівки на певні тенденції та напрямки…

Тут, у Плані Селдона, наявне розгалуження, що відбулося приблизно півстоліття тому. Необхідні деталі додаються. Ви помітите, що реальність, передбачена цим напрямком, розходиться з усіма побудованими прогнозами, а її ймовірність менше одного відсотка. Ви повинні визначити, скільки часу триватиме це відхилення, перш ніж стане невиправним. Оцініть також імовірний фінал у разі, якщо його не буде виправлено, і запропонуйте розумний метод корекції.

Студент навмання ввімкнув монітор і з кам’яним обличчям узявся переглядати фрагменти, що з’являлися на крихітному, вбудованому екрані.

– Чому саме ця проблема, Спікере? – запитав він. – Очевидно, що вона має інше значення, крім суто наукового.

– Дякую, мій хлопчику. Як я й очікував, ви напрочуд кмітливий. Ця проблема не вигадана. Приблизно півстоліття тому Мул увірвався в галактичну історію і впродовж десяти років був найвпливовішим чинником у Всесвіті. Його появи не передбачили і не прорахували. Він серйозно викривив План, але не фатально.

Однак щоб зупинити його, перш ніж він справді стане фатальним, ми змушені були взяти активну участь у боротьбі проти нього. Ми проявили себе і, що значно гірше, частину своєї сили. Перша Фундація дізналася про нас, і їхні дії тепер ґрунтуються на цьому знанні. Візьміть до уваги цю проблему. Тут. І тут.

Звичайно, ви нікому про це не розкажете.

Запала пауза, поки студент із жахом усвідомлював сказане.

– Отже… план Селдона зазнав краху? – нарешті запитав він.

– Поки ні. Але він може зазнати краху. Імовірність успіху поки що дорівнює 21,4 відсотка, згідно з останніми оцінками.

Доктор Дарелл і Пеллеас Антор проводили вечори у дружному спілкуванні, а дні витрачали на приємні, хоч і незначні справи. Все скидалося на звичайні гостини. Доктор Дарелл відрекомендував юнака як кузена з окраїни космосу, й інтерес до нього швидко згас.

А якщо вряди-годи хтось і цікавився ним, то доктор Дарелл, не замислюючись, відповідав «так» або «ні». Якось він розіслав відкритим каналом запрошення на вечірку з такими словами:

«Хочу познайомити вас із моїм кузеном».

Аркадія ж готувалася до уроків по-своєму. Щиро кажучи, її дії навряд чи можна було назвати чесними.

Наприклад, у школі вона схилила Олінтуса Дама віддати їй саморобний, автономний звуковловлювач, використавши при цьому методи, які могли свідчити про те, що у майбутньому вона становитиме небезпеку для всіх чоловіків, з якими її зведе доля. Якщо уникнути подробиць, то вона просто продемонструвала таку зацікавленість відомим хобі Олінтуса (той мав домашню майстерню) у поєднанні з неабияким інтересом і до його опецькуватої персони, що нещасний юнак неждано-негадано піймав себе на тому, що він: 1) довго і натхненно розповідає про принципи дії гіперхвильового двигуна; 2) що в нього паморочиться в голові від цих великих, звабливих очей, які так чарівливо дивляться на нього; і 3) що він залюбки віддає в її руки свій найгеніальніший витвір – той самий звуковловлювач.

Після цього Аркадія підтримувала дружні стосунки з Олінтусом лише настільки, наскільки це було потрібно, щоб вибавитися від будь-яких можливих підозр, що причиною дружби був звуковловлювач. Ще кілька місяців після того Олінтус подумки повертався до цього короткочасного періоду свого життя, але бачачи, що його розкошування дійшло свого кінця, позітхав і дав собі спокій.

Коли ж із настанням сьомого вечора у вітальні доктора Дарелла за наготовленим столом і без тютюну зібралися п’ятеро чоловіків, стіл Аркадії нагорі зайняв той самий, але ретельно замаскований виплід винахідливості Олінтуса.

П’ятеро чоловіків. Поміж них, звичайно, сивоголовий, бездоганно вдягнутий доктор Дарелл, який видавався трохи старшим як на його сорок два роки. Пеллеас Антор наразі був серйозним і жвавим – попри свій юний вигляд і невпевненість у собі. І ще троє новачків: Джоул Турбор, тележурналіст, дебелий і товстогубий; доктор Елветт Семік, почесний професор фізики в університеті – худий, зі зморшкуватим обличчям, в одязі, що висів на ньому, немов на вішаку; Гомір Манн, бібліограф, довготелесий і напрочуд знервований.