Це була перша можливість студента сказати більше, ніж кілька односкладових фраз, і він завагався, перш ніж заповнити словами паузу. Він сором’язливо почав:
– У результаті того, що я вивчив, я вважаю, що сама ідея Плану полягає у створенні людської цивілізації, заснованої на орієнтації, яка докорінно різниться від усього, що існувало до того часу. Будь-яка орієнтація цієї цивілізації, згідно з постулатами психоісторії, ніколи не могла би виникнути спонтанно …
– Стоп! – Голос Першого Спікера звучав наполегливо. – Ніколи не кажіть «ніколи». Так чинять лише ті, хто замовчуючи факти, приховує власну лінь. Насправді психоісторія передбачає лише ймовірності. Будь-яка конкретна подія може бути безкінечно ймовірною, але ця ймовірність завжди є більшою від нуля.
– Так, Спікере. Поправлюся: для згаданої орієнтації відсутні хоч якісь значні ймовірності спонтанного розвитку.
– Тепер уже краще. Що це за орієнтація?
– Це орієнтація на створення цивілізації, в основі якої лежить психологічна наука. Протягом усієї своєї свідомої історії людство досягало успіхів зазвичай у фізичних технологіях із метою пристосування людини до неживого світу. Контроль за особистістю та суспільством був залишений на випадок або здійснювався наосліп за допомогою інтуїтивних етичних систем, що ґрунтувалися на натхненні й емоціях. Унаслідок цього не існувало жодної культури, що досягла би стабільності більшої за 55 %, та й ті виникли в результаті великих людських страждань.
– А чому орієнтація, про яку ми говоримо, не є спонтанною?
– Тому що величезна більшість людських істот ментально готова до того, щоб розвивати природничі науки, і всі вони отримують від цього грубі, але відчутні переваги. При цьому лише незначна меншість наділена здібностями повести Людину до значно складнішої психологічної науки; і цінності, отримані при цьому, хоч і значно довговічніші, проте не настільки очевидні і помітні. Крім того, така орієнтація спричинила би появу диктатури «розумово вищих», тобто фактично людей, які вивищуються над іншими, що, своєю чергою, викликало би обурення і вона не могла би зоставатися стабільною без застосування сили, а це зрештою відкинуло би людство до тваринного рівня. Такий розвиток подій є для нас неприйнятним і його слід уникати.
– І який же у такому разі вихід?
– Виходом є план Селдона. Він розроблений і підтримується у такий спосіб, що за тисячу років після початку його реалізації – через шістсот років від поточного моменту – буде створено Другу Галактичну Імперію, в якій людство дозріє до визнання панівної ролі психології. За той самий період часу Друга Фундація в ході свого розвитку виплекає групу психологів, готових прийняти керівництво Імперією. Або ж, як я сам часто думав, Перша Фундація забезпечуватиме фізичну структуру єдиного політичного утворення, а Друга – психологічну структуру вже готового правлячого класу.
– Розумію. Доволі адекватно. Як ви вважаєте, чи зможе якась інша Друга Імперія, навіть якщо вона виникне у терміни, передбачені планом Селдона, виконати цей План?
– Ні, Спікере, я так не вважаю. Є кілька можливих Других Імперій, які можуть сформуватися у період від 900 до 1700 років після початку дії Плану, але лише одна з них може бути справжньою Другою Імперією.
– І, висновуючи з усього сказаного, чому необхідно приховувати існування Другої Фундації – перш за все, від Першої Фундації?
Студент спершу помислив про якийсь підступ у запитанні, але не знайшовши його, обережно відповів:
– Із тієї самої причини, з якої деталі Плану, як і весь він загалом, повинні приховуватися від людства. Закони психоісторії мають статистичну природу і стають неефективними, якщо дії окремих людей мають довільний характер. Якщо значна група людей дізнається деталі Плану, то їхні дії ґрунтуватимуться на цьому знанні, а отже, втратять свою випадковість у сенсі аксіом психоісторії. Інакше кажучи, їхні дії вже не будуть абсолютно передбачуваними. Перепрошую, Спікере, але я відчуваю, що моя відповідь є незадовільною.
– Добре, що ви це відчуваєте. Ваша відповідь є доволі неповною, бо саме Друга Фундація повинна бути втаємничена, а не просто План. Другу Імперію ще не сформовано. Ми все ще маємо суспільство, яке може обуритися через існування правлячого класу психологів, яке боятиметься його розвитку і боротиметься проти нього. Ви розумієте це?
– Так, Спікере, розумію. Цей момент ніколи не підкреслювали…
Читать дальше