Айзек Азимов - Фундація

— Угу, — холодно пробурчав Гардін.

— …але ми вважаємо, що для всіх зацікавлених сторін було б краще, щоб Анакреон створив на планеті військову базу.

— І це усе, що ви хотіли, — заснувати військову базу на частині незайнятої території та спрямувати її на захист?

— Ну, звичайно, ще виникло б питання про забезпечення сил захисту.

Стілець Гардіна став на всі чотири ніжки, і він поклав свої лікті на коліна.

— От тепер ми добралися до суті. Перекладімо це доступною мовою. Термінус має бути під протекторатом і платити данину.

— Не данину, а податки. Ми вас захищаємо. Ви нам за це платите.

Раптом Піренн з люттю стукнув кулаком об стілець.

— Дозвольте, Гардіне, мені висловитися. Ваше високопреосвященство, мене і на іржавий півшеляг не хвилюють Анакреон, Смирно або всі ваші місцеві інтриги та домашні війни. Кажу вам, що це підтримувана державою неоподатковувана наукова інституція…

— Підтримувана державою? Але держава — це ми, докторе Піренн. І ми вас не підтримуємо.

Піренн обурено підвівся.

— Ваше високопреосвященство, я прямий представник…

— …його імператорської величності, — кисло підхопив Ансельм о’Родрік, — а я прямий представник короля Анакреона. Анакреон набагато ближче, докторе Піренн.

— Повернімося до справи, — закликав Гардін. — Ваше високопреосвященство, а як би ви стягували ці так звані податки? Ви б прийняли їх у натуральній формі: пшениця, картопля, овочі, велика рогата худоба?

Субпрефект витріщився на нього.

— Якого біса? Що ми з ними робитимемо? У нас є чимало надлишків продовольства. Звичайно, ми брали б золотом. А ще краще, до речі, було б хромом або ванадієм, якщо він є у вас у великих кількостях.

Гардін розсміявся.

— У великих кількостях! Та в нас навіть заліза у великих кількостях немає. Золото! От, гляньте на нашу валюту. — Він кинув йому монету.

О’Родрік підкинув її і здивовано глянув.

— Це що, сталь?

— Точно.

— Не розумію.

— Термінус — це планета, де практично немає металів. Ми їх усі імпортуємо. Отже, у нас немає золота й платити нам немає чим, хіба що ви захочете взяти кілька тисяч бушелів картоплі.

— Ну… а промислові товари…

— Без металів? З чого ми виготовляємо наші машини?

Виникла пауза й Піренн спробував ще раз.

— Уся ця дискусія відійшла далеко від суті. Термінус — це не планета, а науковий фонд для підготовки великої Енциклопедії. Космос із вами, чоловіче, та хіба ви не поважаєте науку?

— Енциклопедії не перемагають у війнах. — О’Родрік нахмурив брови. — Абсолютно непродуктивний світ — і при цьому практично незайнятий. Ну тоді ви могли б платити землею.

— Що ви маєте на увазі? — спитав Піренн.

— Цей світ абсолютно порожній, а незайняті землі, напевне, родючі. На Анакреоні багато знаті, яка хотіла б збільшити свої маєтки.

— Ви не можете пропонувати таке…

— Не треба так переживати, докторе Піренн. Землі тут багато й на всіх нас вистачить. Якщо ми домовимося та співпрацюватимемо, то ми можемо влаштувати все так, що ви нічого не втратите. Можемо подарувати титули й маєтки. Гадаю, ви мене розумієте.

— Дякую! — глумливо відповів Піренн.

А потім Гардін простодушно спитав:

— А чи не міг би Анакреон забезпечити нас достатньою кількістю плутонію для атомної електростанції? Наших запасів вистачить лише на кілька років.

У Піренна перехопило подих, і на кілька хвилин настала мертва тиша. Коли о’Родрік заговорив, то його тон був зовсім інший:

— У вас є ядерна енергія?

— Звичайно. Що ж тут дивного? Здається, ядерній енергетиці вже п’ятдесят тисяч років. Чому б нам її не мати? Хіба що плутоній дістати трохи важко.

— Так… Так. — Посланець зробив паузу й тривожно додав: — Ну, джентльмени, поговорімо про це завтра. Вибачте мене…

Піренн глянув йому вслід і процідив крізь зуби:

— Це нестерпний, тупий віслюк! Це…

Гардін перервав його:

— Не зовсім. Він просто продукт свого середовища. Він небагато розуміє, за винятком фрази: «Я маю зброю, а ви — ні».

Піренн роздратовано обернувся до нього.

— Що, у космоса, ви мали на увазі з цими розмовами про військову базу та данину? Ви що, з глузду з’їхали?

— Ні, я просто кинув йому мотузку й дозволив за неї вхопитися. Ви можете зауважити, що він таки виказав реальні наміри Анакреона — поділити Термінус на земельні маєтки. Звичайно, я не збираюся дозволити, щоб це сталося.

— Ви не збираєтеся. Ви не збираєтеся. А хто ви такий? І можна вас запитати, що ви хотіли сказати, коли розпатякали йому про нашу атомну електростанцію? Навіщо, це ж саме та річ, яка може зробити нас військовим об’єктом?