Айзек Азимов - Фундація

— Так.

— Це потрібно робити на Тренторі?

— На Тренторі, мій володарю, є Імперська бібліотека й наукові ресурси Університету Трентора.

— І все ж, якби ви перебували в іншому місці, скажімо, на планеті, де поспіх і безлад мегаполіса не заважатимуть схоластичним роздумам; де ваші люди можуть повністю зосередитися на роботі, — це дало б вам переваги?

— Можливо, незначні.

— Тоді такий світ обрано. Ви, докторе, зможете працювати там без поспіху разом зі своєю сотнею тисяч помічників. Галактика знатиме, що ви працюєте й боретеся з її падінням. Казатимуть навіть, що ви зможете йому запобігти. — Він посміхнувся. — Оскільки я багато в що не вірю, то не повірити в падіння для мене теж неважко, і я буду повністю переконаний, що кажу своїм людям правду. А ви, докторе, тим часом не турбуватимете Трентор і не порушуватимете спокій Імператора.

Альтернативою є смерть для вас і для стількох ваших послідовників, скільки буде необхідно вбити. Ваші попередні погрози я не беру до уваги. Отже, ви маєте п’ять хвилин для того, щоб вибрати між смертю та засланням.

— Яку планету ви обрали, мілорде? — спитав Селдон.

— Мені здається, що цією планетою буде Термінус, — сказав Чен. Він недбало повернув папери на столі кінчиками пальців так, що вони торкнулися Селдона. — Вона безлюдна, але цілком придатна для життя й може бути пристосована під потреби дослідників. Хоч дещо віддалена…

Селдон перервав його:

— Сер, вона розташована на краю Галактики.

— Як я вже говорив, вона дещо віддалена. І відповідатиме вашій потребі зосередитися на роботі. Думайте, у вас лишилося дві хвилини.

Селдон сказав:

— Нам потрібен час, щоб організувати таку поїздку. У проекті задіяні двадцять тисяч сімей.

— Час у вас буде.

Селдон замислився, почала спливати остання хвилина. Зрештою він промовив:

— Я приймаю заслання.

На цих словах у Ґаала підстрибнуло серце. Здебільшого від радості — хто б не зрадів, уникнувши смерті? Але, за всієї величезної втіхи, у його серці знайшлося трохи місця й для розчарування — що Селдон усе ж таки був переможений.

Довгий час вони сиділи мовчки, поки таксі з виттям неслося крізь червоподібні тунелі вбік Університету. А потім Ґаал захвилювався і спитав:

— Це правда — те, що ви сказали Комісарові? Ваша страта справді прискорила б падіння?

Селдон відповів:

— Я ніколи не брешу про психоісторичні дані. І в цьому випадку для мене теж не було б жодної користі від брехні. Чен знав, що я кажу правду. Він дуже розумний політик, а політики за своєю природою повинні інстинктивно відчувати істини психоісторії.

— Тоді для чого ви погодилися на заслання? — здивувався Ґаал, але Селдон нічого не відповів.

Коли вони вилетіли на територію Університету, м’язи Ґаала діяли самі по собі, точніше, не діяли. Його фактично винесли з таксі.

Весь Університет був залитий світлом. Ґаал уже майже забув, що десь існує сонце.

Будівлям Університету не вистачало сіро-сталевого кольору, характерного для Трентора. Вони були радше сріблясті. А металевий блиск майже схожий на колір слонової кістки.

Селдон сказав:

— Здається, це солдати.

— Що? — Ґаал спустився з небес на землю й побачив попереду вартового. Вони зупинилися, і у дверях матеріалізувався капітан, який тихо спитав:

— Доктор Селдон?

— Так.

— Ми на вас чекали. З цього моменту ви й ваші люди перебуваєте на воєнному становищі. Мені доручено повідомити вам, що ви маєте шість місяців для перельоту на Термінус.

— Шість місяців! — вигукнув Ґаал, але Селдон стиснув його лікоть.

— Таку мені дали вказівку, — відповів капітан.

Він пішов, і Ґаал повернувся до Селдона.

— Чому, що можна встигнути зробити за шість місяців? Це ж повільне вбивство.

— Спокійно, спокійно. Зайдімо до мого кабінету.

Це був невеличкий офіс, але цілком захищений від прослуховування й тому непомітний. Шпигунські промені, що проходили крізь нього, не стикалися ані з підозрілою тишею, ані з іще більш підозрілими атмосферними перешкодами. Навпаки, вони отримували розмову, складену випадковим чином з величезного запасу нешкідливих фраз у різних інтонаціях і голосах.

— Тепер, — спокійно сказав Селдон, — шести місяців буде цілком достатньо.

— Я не розумію, як це зробити.

— Тому що, мій хлопчику, у таких планах, як наш, дії інших підлаштовуються під наші потреби. Хіба я вам не казав, що темпераментний характер Чена був підданий більш ретельній перевірці, ніж будь-якої іншої людини за всю історію людства? Суд не мав розпочатися до того часу, доки не складуться сприятливі для нас час та обставини.