Єжи Брошкевич - Трансгалантичний розвідник

Автоматичний стрілець знову відкрив вогонь — на екрані з’явився цілий рій темних велетнів. Біляве полум’я почало жадібно пожирати їх.

Минула третина часу, запланованого на всю сутичку “Розвідника” з Чорною Рікою. І якраз тепер КБ-803 замовк, так само, як замовкла “Альфа”, а через сорок одну хвилину після неї — “Бета”.

— Увага, — знову озвався голос “Розвідника”. — КБ-803! Чому не відповідаєш? Чекаю рапорту. “Перший Розвідник” чекає твого рапорту. КБ-803! Відповідай! Чекаю.

Та марно вони чекали. КБ-803 мовчав.

Робик підвівся.

— Чи дозволиш, Алику? — спитав він.

— Так, — відповів Алик. — Дозволяю.

Робик підійшов до Алика й подав йому руку. То була трохи дивна хвилина. Аликові ніяк не вірилося, що він тисне руку не живій істоті, а автоматові.

“Якби тільки не ті вогники в очах і не занадто непорушні вії, — думав він, — то був би цілком як жива людина”.

— Якщо мені не пощастить, — мовив Робик, — то передай вітання від мене Йонові. І Альці також.

Алик гірко усміхнувся:

— Любий Робику! Тепер уже невідомо, чи взагалі хто-небудь з нас зможе щось комусь передати.

Робик трохи незграбно вклонився.

— Вибач, — сказав він, — але ми існуємо тільки тому, що віримо людям. Я не можу у вас сумніватися просто з технічних причин. Я переконаний, що все скінчиться гаразд… Отже… до побачення.

— До скорого побачення, — відказав Алик.

Він і далі всміхався, хоч йому було зовсім не весело.

Робик став на квадрат ліфта й зник. Алик зостався сам.

— “Розвіднику”, повідом про становище, — спокійно, але рішуче наказав він.

— Повідомляю, — почувся слухняний голос.

Алик знову втупився в екран. Головний вогнемет бив Ріку білим полум’яним молотом, і кожен його удар обертав кам’яні брили в ніщо.

А тим часом “Розвідник” повідомляв:

— Обстріл Чорної Ріки провадиться згідно плану. Пілоти і обслуга батареї працюють нормально. Однак КБ-803, що його повели люди, втратив зв’язок на часовій відстані 17-АМ-4. Спроби налагодити зв’язок поки що не дають наслідків.

— Далі!

— Робот-Опікун, — казав голос, — за дозволом людини-керівника прямує до запасного бойового космольота. Чи повідомляти про його дії?

— Так.

— Наказ прийнято, — слухняно підтвердив голос. — Повідомляю: цю мить ми переносим робота головним швидкісним ліфтом до стартової вежі. Водночас почалося передстартове обстеження запасного бойового космольота КБ-804. Обстеження показало, що космоліт КБ-804 готовий до старту. Робот уже на стартовій вежі. Він одержує дозвіл стати на стартовий поміст КБ-804. Він входить до космольота. Зачиняється люк. Робот готовий до старту. Він просить увімкнути швидкість. Передає привітання. КБ-804 вмикає швидкість. Увага… старт!

— Щасливої дороги, Робику! — гукнув Алик.

Він пильно дивився, як на контрольному екрані, від освітленого зеленим світлом “Розвідника” дугою відривається невеликий, схожий на веретено космоліт і мчить у Чорну Ріку.

— Дякую, — почувся тихий Робиків голос. — До побачення!

Ще хвилину тому Алька з лукавою посмішкою спитала: “І що ти на це скажеш?”, а Йон довгу хвилю шукав відповіді і врешті таки знайшов. Потім він добре пам’ятав, що вона була навіть непогана, до міри ущиплива і до міри ласкава. Але змісту її так пригадати й не міг, бо саме ту мить, коли він розтулив рота, щоб відповісти, космоліт КБ-803 щось гойднуло. Потім ще раз, другий, третій, далі хвиля перерви, а тоді знов і знов.

— Що це діється? — сердито буркнув Йон.

Алька відразу відповіла — так спокійно, наче йшлося про погоду на Тритоні:

— Контрольна таблиця. Глянь на таблицю.

Йон подумав, що Алька все-таки славна дівчина. На контрольній таблиці світився зловісний червоний напис: “Автоматичне управління не працює”.

— Отже, і ми, нарешті, маємо аварію, — спокійно мовила Алька. — Що ж робити?

— КБ! — наказав Йон. — Дай рапорт!

На контрольній таблиці відразу ж з’явився світловий напис:

“Автоматичний політ неможливий. Розвідувальні хвилі не повертаються. Автомати безпорадні. Автоматичне управління не працює”.

— Що ж це знову таке? — не витримала Алька. — Як може бути, щоб радіохвилі не поверталися?

— Очевидно, їх поїдає якась космічна рибина з Чорної Ріки.

— Ти так думаєш? — шепнула Алька.

— Дурниці, — розсердився Йон.

— Звісно, дурниці, — гостро мовила дівчина. — Ти пілот. Тож будь ним!

— Слухаю, — відразу погодився Йон.

Він зручніше всівся в кріслі, стиснув у руках кермо, поставив ноги на педалі швидкості і гальмування.