— Я бачу, що завдав вам клопоту.
— Не про те річ. Ідентифікація — питання скорше чисто формальне, і якби все зводилось лише до цього, можна було б твого бороданя передати найближчому управлінню Служби Лікування хвороб. Однак це такий цікавий випадок, що ми хочемо затримати незнайомця в інституті. Завтра з Варшави прилітає Гарда.
— Самі не дасте ради? Відберуть його в тебе!
— Кажеш так, бо не знаєш Гарди. Я відбувала у нього практику. Чотири роки — чималий час! Це він зробив з мене фахівця. Після інституту я була ще дуже зелена й, щиро кажучи, навіть мислити не вміла…
— І як він має тобі допомогти?
— Хочу, щоб сказав, у чому моя помилка.
— Твоя помилка?! Не збагну.
— Ось мої висновки: або — правда, це малоймовірне — ми маємо справу з феноменом, що спричиниться до перегляду багатьох принципових поглядів, які стосуються фізіологічних основ пам’яті, або — найпевніше — я допустилася помилки. Але де? Не можу зрозуміти!
Кама підійшла аж до берега й задивилася в темну глибінь річки.
— Кажеш, феномен, — трохи помовчавши, озвався Мікша. — Ти маєш на увазі його галюцинації? А раніше таке траплялося?
— Галюцинації — явища вторинні. Наслідки досліджень наводять на думку, що… як би це сказати тобі… що він майже первісна людина. Як з боку фізіології, так і психіки.
— Первісна? Як це розуміти? Щоправда, його поведінка і зовнішність… Мені здавалося — то актор, який під впливом шоку…
— Ні, він не актор. Я певна цього. Ти бачив його шкіру, зуби, волосся? Показує, ніби він довгі роки жив поза цивілізованим світом, був позбавлений найелементарніших медичних і косметичних засобів. Але річ не тільки в його зовнішності. Знаєш, він зовсім не вміє користуватися гігієнічними пристосуваннями, його всього треба навчати. З купанням була неабияка морока. Він не хотів роздягатись. А брудний був — жах.
— А може, це просто психічно хворий, що довгий час, принаймні кілька років, переховувався у закритих для туризму ділянках заповідника? Може, уявляється йому, що він пустельник?
— І про це я думала. Але найретельніші дослідження не підтверджують цього. Я провела кілька тестів і зондувань. Річ у тім, що…
Кама не закінчила. Відчула легкий укол у лівий зап’ясток, де носила телефонний браслет. Звичним рухом піднесла до вуха руку.
“Нуль, нуль, нуль, слухаю”, — подумки назвала вона гасло зв’язку й одразу ж почула голос чергового автомата:
— Двадцять перший прокинувся. Він збуджений. Вийшов у коридор. Чекаю на дальші вказівки.
“Передавайте інформацію, куди він ітиме”, — “мовила” Кама.
— Доведеться повертатись, — сказала Мікші. — Телефонували з інституту. Наш гість вийшов на прогулянку. До побачення.
Кама подала йому руку й пішла, пришвидшуючи крок.
Мікша наздогнав її.
— Я піду з тобою.
— Краще не треба. Хочу, щоб гість знову заснув. Йому потрібен сон.
— Снотворне давала?
— Поки що ні. А зараз, даруй, повідомили, що він підіймається на другий поверх. Автомати дістали інструкцію стежити за ним, не втручаючись у його дії.
— А ти можеш зв’язатися з ним?
— Не хочу турбувати. Зайди до мене завтра ввечері. Або зателефонуй. Якщо тебе це цікавить.
— Вранці зателефоную.
— Ні, вранці я хочу провести додаткові тести. По обіді прилітає Гарда, і ми, очевидно, розмовлятимемо до вечора.
— Одначе ти справді певна, що бородань нічого не знає про мій метеорит?
— Схоже на це. Хіба що…
— Що?
— Що всі сліди того переживання зникли. Зникли зовсім. Розумієш?
— Отже, я нічого не дізнаюсь?
— Нічого…
Він задумливо дивився на чорну гладінь води.
— Не згодна з тобою! Стан, у якому перебуває ця людина, не схожий на психоз. Характер кривої “альфа-37” анітрохи не свідчить про дементуальне зміщення пункту рівноваги.
Кама підвела голову, схилену над графіками, й відкинула рукою пасмо ясно-рудого волосся, що спадало на чоло. Психіатр Ром Балич, який сидів навпроти, з погордою стенув плечима.
— А все-таки в його поведінці наявні всі ознаки галюцинаційного комплексу. Це, безперечно, парамнезія.
— Інакше не можна й витлумачити… Але це, на мою думку, надто рідкісний випадок. Не пам’ятаю, щоб я коли-небудь чула про щось подібне. Ніяких функціональних аномалій у ретикулярній системі, Крива Петрової абсолютно правильна. Кращої годі й бажати.
Концептолог Гарда підвівся з крісла й підійшов до столу. Якийсь час розглядав плівку, аж поки знайшов те, чого шукав.
Читать дальше