Айзек Азімов - Всі клопоти світу

Отмен нахмурився і запитав майже пошепки:

— Молодший син? Скільки йому?

— Шістнадцять, сер, — відповів офіцер.

— Шістнадцять, і він зник. Не знаєте, куди?

— Йому дозволили вийти, сер. Не випускати не було наказу.

— Почекайте на лінії. Нікуди не йдіть. — Отмен поставив канал на затримку, потім обіруч учепився в своє чорне як смола волосся і пронизливо закричав: — Йолоп! Йолоп! Йолоп!

— Що за чорт? — стривожено скинувся Лімі.

— У нього шістнадцятирічний син, — витиснув із себе Отмен. — Шістнадцятирічний підліток, внесений у Мультивак не самостійно, а лише як частина батькового досьє. — Отмен поглядом пропікав Лімі. — Чи ж то не відомо всім, що до вісімнадцяти неповнолітній вносить відомості у Мультивак не сам, що це робить за нього батько? Чи ж я сам того не знав? Або ви?

— Гадаєте, Мультивак мав на увазі не Джо Меннерса? — запитав Лімі.

— Мультивак мав на увазі його молодшого сина, а хлопець уже зник. З оточеного потрійним кордоном будинку він спокійнісінько йде собі з відомою вам метою.

Він метнувся до телефону, на другому кінці якого все ще чекав офіцер Служби Запобігання. Хвилинної паузи вистачило Отменові, щоб опанувати себе і прибрати холодного та впевненого виразу. (Він ніколи не дозволяв собі істерії на очах в офіцера, хоч як добре це проганяло злість).

— Офіцере, — сказав він, — виявити місцеперебування зниклого молодшого сина. При потребі залучити до розшуку всіх, хто є у вашому розпорядженні. Я передам належні накази. Будь-що знайдіть хлопця.

— Слухаю, сер.

Зв’язок урвався.

— Прикиньте ще раз імовірність, Лімі, — попросив Отмен.

Через п’ять хвилин Лімі доповів:

— Зменшилася до 19,6 відсотка. Зменшилася.

Отмен зітхнув з полегшенням.

— Нарешті ми напали на слід.

Бен Меннерс сидів у кабіні 5-Б і повільно вибивав пальцем: «Мене звати Бенджамен Меннерс, номер МБ-71833412. Мого батька Джозефа Меннерса заарештували, проте ми не знаємо, який він задумав злочин. Чи є спосіб допомогти йому?»

Він сидів і чекав. Нехай йому тільки шістнадцять, але цього віку було досить, щоб знати, що десь ті слова закружляли в найскладнішій із структур, які будь-коли задумувала людина, що мільярди фактів змішуються і шикуються в одне ціле, а з цього цілого Мультивак вилучить найкращий спосіб допомогти.

Машина клацнула, і з’явилася картка. На ній була відповідь. Довга відповідь. Починалася вона так: «Негайно поїхати експресом у Вашінгтон, округа Колумбія. Вийти на зупинці Коннектікут-Авеню. Знайти спеціальний вхід із вивіскою „Мультивак“ і з охоронником. Скажеш охоронникові, що ти спеціальний кур’єр до доктора Трамбула, і тобі дозволять зайти.

Пройти коридором аж до малих дверей з написом „Внутрішня зона“. Зайти і сказати людині всередині: „Пакет докторові Трамбулу“. Тоді дозволять пройти. Йди до…»

І далі в такому ж дусі. Бен не знайшов безпосереднього зв’язку зі своїм запитанням, але він цілком покладався на Мультивака. Хлопець вибіг і подався до зупинки експреса на Вашінгтон.

Слід Бена Меннерса привів офіцера Служби Запобігання на Балтіморську підстанцію через годину після Бенового від’їзду. Гарольда Квімбі приголомшила кількість високих чинів, які вхопилися за нього, як за рятівну соломинку в пошуках шістнадцятилітнього підлітка.

— Так, хлопець, — сказав він, — але я не знаю, куди він подався, зробивши свої справи. Я не міг знати, що хтось його шукає. Ми приймаємо всіх відвідувачів. Так, я можу викликати запис запитання і відповіді.

Вони проглянули запис і негайно передали його через телезв’язок в Центральний штаб.

Отмен прочитав запис, закотив очі і зомлів. Майже одразу його привели до тями.

— Накажіть схопити хлопця, — заледве проказав він Лімі. — І нехай для мене зроблять копію відповіді Мультивака. Далі вже нікуди, нема ради. Мушу йти до Галлімена.

Ніколи раніше Бернард Галлімен не бачив Алі Отмена таким стривоженим — від несамовитого погляду координатора у нього мороз пішов поза спиною.

— Щ-що ви маєте на увазі, Отмене? — заїкаючись, вимовив він. — Що ви маєте на увазі, кажучи, що це г-гірше за вбивство?

— Набагато гірше, ніж просто вбивство.

Галлімен зблід як стіна.

— Ви маєте на увазі замах на урядового службовця? (В голові його майнуло, що він сам…)

Отмен кивнув головою.

— Не службовця. Урядову особу.

— Генерального Секретаря? — запитав Галлімен переляканим шепотом.

— Вище. Набагато вище. Маємо справу з замахом на Мультивак!