Олесь Бердник - Шляхи титанів

— От бачиш, зла сило, — тріумфуючи, вигукує жінка, — світло яснішає, шлях все коротший, а я не старію, рани мої заживають!..

У відповідь лунає громовий сміх — сміх ненависті та іронії.

— Поглянь, нещасна! Ще крутіша гора перед тобою! Так буде завжди по дорозі до Істини! Бо вона безкінечна і недосяжна! Вернись!..

— Ні! Не вернуся в туман, у чорну пітьму! Тут щастя, в цьому важкому шляху…

Обличчя жінки молодшає, вогонь юності і знання загоряється в сміливих очах, тіло наливається силою. Все рідшим стає туман, все яснішим стає сліпуче світло попереду. Десь здалеку в мелодію поєдинку сил пітьми і світла вплітається мелодія гімну Людині, що його співають підкорені сили природи… Аеровел виключив передачу, закрив очі. Чудесна ораторія! Це ж Людство — та жінка, що йде на круту гору в тумані, це ж вічний порив до пізнання Всесвіту, який живе в душі кожної людини.

Почулися гармонійні звукові сигнали. Попливла мелодія Гімну Системи. Апарат пройшов її кордони — перші опорні пункти Розуму перед проваллями Космосу. Цими кордонами були тисячі штучних планет — лабораторій, станцій, пунктів невідкладної допомоги, які оберталися навколо центрального світила за орбітою останньої планети.

Нечутно відсунулася могутня металічна брила, що закривала оптичний отвір зорельота. За прозорою бронею на фіолетовому тлі простору привітно засяяли блакитні, рожеві й зелені вогники станцій.

Скоро — Рідна Планета…

…Ліахім сам особисто примчав на космодром, щоб зустріти Аеровела. Супутники нагляду давно вже повідомили про нормальне проходження його космольота мимо зовнішніх планет і поясу астероїдів.

Минали тривожні хвилини. Сотні людей впилися поглядами в екрани локаторів. І ось над круговою площею космодрому завили пронизливі сирени. Це був знак, що космічний корабель Аеровела захоплений полем тяжіння планети. Ось він з’явився на екранах локаторів. І тоді могутні потоки енергії ринули назустріч гостю, оточивши його електрогравітаційною подушкою. Апарат, блискаючи матовими боками, м’яко і безшумно опустився на цій подушці на космодром. Його тіло, схоже на гігантську стометрову дзиґу, нависло громаддям над захованими в ґрунт приміщеннями космодрому.

Потужні струмені блакитного газу вдарили з усіх боків, схрестилися над апаратом і за кілька хвилин розтанули в повітрі. Радіоактивні або космічні випромінювання, які могли заразити обшивку корабля в польоті, були повністю нейтралізовані.

В підземних приміщеннях заблимали зелені вогники дозволу. Ліахім відірвався від екрана і кинувся до виходу. Ліфт блискавично підняв його на поверхню. Слідом за ним на космодром з-під землі висипало більше сотні інженерів та наукових працівників Центральної Академії Системи. Вони приготувалися забирати з космічного корабля результати дослідів Аеровела. Погляди присутніх зосередилися на нижній частині велетенської дзиґи. Нарешті там з’явився чорний прямокутний отвір. З отвору вийшла людина. Це був Аеровел.

Він прикрив очі долонею, ніби від яскравого світла, похитуючись, ступив кілька кроків від корабля, вітаючи присутніх. Його слова полинули над космодромом:

— Пробачте, друзі, що не можу довго побути з вами і поговорити. Справи вимагають негайного мого від’їзду. Прошу зайнятись апаратом. Всі дані автоматів переправити в Центральний Науковий Фонд.

Велика група інженерів оточила космоліт. Вони один за одним зникали в отворі. Ззовні, біля бар’єра поля, залишився тільки Ліахім. Він, стримуючи хвилювання, підняв руку.

Аеровел побачив Ліахіма, широко посміхнувся. Друзі кинулись один одному назустріч і без слів гаряче обнялися.

Аеровел відступив на крок, глибоко вдихнув повітря.

— Яке щастя, брате мій, відчувати себе серед друзів, — сказав він. Очі його заблищали. Ліахім зрозумів тон, яким були сказані ці слова. Він посміхнувся.

— Їдьмо! Тобі треба відпочити перед Радою і побачитися з рідними…

Аеровел весело засміявся.

— Якщо з усіма, то на це піде не менше півроку. Ні, ні! Ніяких побачень. Ти мені тепер же повинен розповісти про все. Коли починається Рада?

— Всі знають про твоє повернення. Засідання призначене на післязавтра. Гості з сусідніх систем теж давно чекають. Поглянь — ось їхні кораблі… Вони вирішили прибути особисто, бо Рада триватиме довго і по радіо консультуватися не можна.

Справді, на сусідніх полях виднілися три космічних кораблі неземної конструкції. Два з них були схожі до трикутників з кулястими вершинами, а третій мав обтічну рибоподібну форму.