Олесь Бердник - Серце Всесвіту

Зі-ур озирнувся. Ва-боа вже не було видно. Тільки на тому місці, де він стояв, під стіною темніла якась пляма. Історик пробрався туди. То був труп онука, покалічений, посинілий. Вуста були розкриті, очі дивилися в тьмяне небо. Він ніби й після смерті щось хотів сказати Тайя…

Історик взяв онука на руки, рушив назад. З натугою піднявшись до отвору своєї будівлі, він одчинив двері, вплив до приміщення. Поклавши труп на підлогу, Зі-ур довго стояв над ним, витираючи на щоках старечі сльози.

Потім звичним рухом історик дістав з л-ла листки ку-кі, вкинув у рот.

Через кілька ща наступило прояснення. Зі-ур поглянув назовні. Страшний ураган здавався йому якимось сном, галюцинацією.

Історик підплив до екрана зв’язку, ввімкнув іл. В приміщенні залунав суворий голос Умта:

— …Вищі Сфери попереджували. Хай гнів бога долі Ні-іси впаде на голову Рі-о, Тайя, який порушив старовинні традиції. Хай велике горе, що спіткало планету Та-іну, буде вічним попередженням грядущим поколінням!..

Зі-ур вимкнув іл. Презирливо усміхаючись, підплив до електронного помічника, сів на ца.

Над супутником Та-іни Тва-дьї пливли прозорі, легкі хмарини. Таких Сіт не бачив на рідній планеті. Зірка-матір осявала їх яскравим промінням, і вони переливалися багатьма чудесними барвами. В зеніті пливла на тлі темно-синього неба Та-іна — туманна, похмура, гігантська куля. Вона швидко оберталася, на екваторі видно було хаотичні завихрення повітряних мас. Сіт з острахом дивився на неї, і сумніви терзали його душу. Для чого Вищі Сфери так розкручують планету? Що задумав Рі-о? Ненормальна зміна режиму обертання може зруйнувати систему Та-іни. Ні, на планеті відбувається щось незрозуміле… Сіт, як завжди, нічого не знає. Вищі Сфери нічого не повідомляють. Десять ур тому був останній зв’язок — Умт попередив про виліт членів Вищих Сфер.

За планом Умта таїлось щось недобре. Чому Вищі Сфери бажають залишити Та-іну? Якщо вони впевнені в успіху експерименту Рі-о, то навіщо поспішне переселення?..

До Сіта підплив помічник, одягнений в легкий рі-но. Обличчя його було тривожним.

— Сей Сіт! На будівництві поселення знову баталія! Там чути вибухи!..

— Що це значить?

— Напевне, напад страховищ!..

— Скоріше туди.

Сіт і його помічник кинулися до ангару, де стояло багато легких дра. Зайшовши в одну з них, вони вилетіли назовні Будівля Керівного Центру всією системою Тва-Дьі швидко віддалялась, зменшувалась. Згори видно було широченне коло, створене небесними дисками між заростями синюватих дерев. В тому колі здіймалося над хащами багато будівель для майбутніх переселенців. Основні приміщення були занурені глибоко в ґрунт. Там, в колосальних підземеллях, розумні лі-а створили штучну атмосферу, розкішні поселення, широкі озера, чудові плантації з рідної Та-іни.

А на екваторі Тва-дьі було створено сітку потужних установок, які готові виштовхнути супутник Та-іни на самостійну орбіту. Сіт охоплював думкою весь гігантський масштаб творчості Тайя, і душа його пишалась величчю Розуму, що сміє втручатися в одвічні закони Природи. Але гіркі роздуми підказували, що не для краси і поступу робиться все те!.. За чудовим здійсненням таїться щось темне і підступне!..

Дра минула центральне поселення і наблизилася до незайманих хащів гігантських дерев. Над ними здіймалися в сине небо сиві випари, над вершинами стояли тумани. В тих хащах жило багато невідомих тварюк, які вже знищили десятки Тайя, ще працювали на спорудженні поселень.

На майданчику, поряд з незайманими хащами, Сіт побачив юрбу переселенців, розкидані в усі боки лі-а. Він спрямував дра туди. Тайя розліталися в усі боки, втікаючи від гігантської потвори, яка, здійнявшись на задні кінцівки, била передніми по небесному диску, що стояв поруч.

— Там же Мі-тайя! — розлючено крикнув Сіт. — Чому її не вб’ють?..

— Магнітні вібрації не беруть! — злякано вигукнув керівник роботи. — Ми пробували. Потвора вбила п’ятьох Тайя!

Сіт підплив до пульта дра, сконцентрував на потвору промінь поля За. Страховище стрепенулось, глухо заревло і, випроставшись на весь колосальний зріст, з гуркотом впало вниз, ламаючи сині стовбури дерев.

Тайя зліталися з усіх боків до дра Сіта, гнівні вигуки залунали над майданом:

— Сіт! Доки ми будемо гинути в хащах Тва-дьї? Що значить наша робота? Чому ти нічого не говориш нам? Ми вже втратили тут багатьох товаришів! Чому мовчать Вищі Сфери? Для кого будуються тут поселення?..