Олесь Бердник - Серце Всесвіту

Сі говорив:

— Природа сама штовхає нас на пошуки. Нам треба не лише покращити клімат, а н подумати про наші грядущі покоління.

Нам потрібне велике знання для всіх Тайя, а не для окремих обранців, які можуть зловживати ним.

Нам потрібний ясний шлях, не завалений забобонами і консервативними поглядами минулих віків, шкідливими традиціями.

Великий спалах духу, викликаний сміливими проектами Сі, творив чудеса в ті славні дні. Саме тоді було відкрито найбільше таємниць природи, силами яких Вищі Сфери користуються дотепер. Сі створив теорію, що охоплювала єдиною формулою всю багатомірність фізичного світу, і не лише того, який відчувався нашими почуттями, а й ще не дослідженого. Це дало змогу оволодіти глибинами науки Ао-ла, побудувати пристрої для пересування в повітрі і під водою, використовуючи могутню і економну енергію єдиного поля За.

Почалася підготовка до здійснення проекту Сі. І тоді сталося страшне.

Один за одним гинули соратники Сі з невідомих причин.

То падали в океан дра з інженерами, що летіли до екватора, то не прокидалися зі сну молоді фізики, які допомагали Сі в створенні сміливих проектів.

Записи в ущелинах Зі-а говорять: група вчених, які пізніше створили Вищі Сфери, злочинно використала могутнє знання психічних сил Ло-ла щоб перешкодити великому почину Сі. Тра — учений, що очолив зрадливу групу, говорив цинічно і відверто:

— Зрівняти всіх Тайя в можливостях — це безумство. Навіть природа дає нам приклад великої нерівності. Чи не кружляють слухняно навколо Зірки-матері планети? Так повинно бути і в суспільстві. Мільйони Тайя, слабіших психічно, повинні жити простим життям. Тягар Розуму хай візьмуть на себе Вищі Тайя, вони й поведуть суспільство до гармонійного майбутнього…

Сі, збагнувши підступ групи Тра, розпочав боротьбу. Але було пізно. Він залишився майже без соратників. А крім того, Тра зробив ще одну підлість: він повністю забезпечив нижчих Тайя їжею і всім необхідним, використовуючи зисоку потенцію новозбудованих ба-мо для синтезу. Сі попереджував нижчих Тайя про велику небезпеку. Він боявся виродження населення планети, деградації розумових здібностей. Він закликав не покидати праці, творчості, яка є рушієм розвитку і сестрою мрії.

Та нижчі Тайя тоді не зрозуміли останнього попередження Сі. Тра пощастило внести серед них розбрат і сумніви. їм, нещасним і знедоленим, вічним трударям, які в муках добивалися можливості одягатися і не голодати, таке майбутнє спочатку здавалося чудовим. Не треба було гнутися в холодні ночі і душні дні на плантаціях, в підземеллях ба-мо. Можна було відпочивати, їсти і веселитись. Наука досягла можливості забезпечити Тайя! Хай живе наука! Ради цього страждали наші предки! їхні діти стали щасливими!..

Так говорили нижчі Тайя, п’яніючи від ілюзії волі.

Вони не могли збагнути в ті дні, що стали жертвами Гра і його групи, що потрапили в ще страшніше рабство, з якого не буде виходу ні їм, ні їхнім дітям…

Сі, залишившись в ізоляції, знемагав у нерівній боротьбі. Але його майже ніхто не слухав. Тільки вожді материка Арс зрозуміли його пристрасні слова і не схилилися перед обіцянками Тра.

Безупинна боротьба підірвала здоров’я Сі. Він помер, не здійснивши проекту. Він збагнув, що програв, що тепер над Та-іною прокотяться тисячі спіралей розумової темряви і здичавіння, що наука стане служанкою егоїзму і низьких почуттів.

Передчуваючи це, він створив схованку Ігри — арсенал бога світла, — адресовану грядущим, далеким поколінням. Його проект і все, що зв’язане з ним, його заповіт були записані таємними знаками в багатьох сховищах планети. Мені пощастило розшукати такі записи в ущелинах Зі-а.

Багато років я працював над ними, доки збагнув їх суть…

Я смиренно ждав, схилявся перед Вищими Сферами — спадкоємцями підлої групи Тра, щоб узнати про їхню таємницю, щоб побачити, до якого падіння вони дійшли за тисячі спіралей. І я переконався, що Сі передбачив усе. Наступив час, коли протиріччя назріли, нижчі Тайя до кінця наситились бездіяльністю і здичавінням, в глибині суспільства народилися несвідомі сили протесту. Тепер нижчі Тайя підтримають нас. Я знаю — боротьба неминуча. Знаю, що можлива навіть катастрофа. Але більше ждати не можна. Розум, серце, дух велять діяти…

Нур, ніби прокидаючись зі сну, туманним поглядом глянув на Вчителя і прошепотів:

— Яка гігантська боротьба. Я й не знав цього…