Олесь Бердник - Серце Всесвіту

Коридори обірвались раптово. Велика Трійка і Рі-о опинилися в приміщенні, форму якого не можна було визначити. Стіни ховалися за пеленою ніжної імли. «Світловий ефект», — подумав Рі-о. Він оглянув залу, помітив у центрі багато розкішних ца, розташованих кільцем. Посередині того кільця видавалося ще три ца, які панували над іншими.

В повній, нестерпній тиші з протилежного боку випливли постаті Тайя. Ніби привиди, досягли вони середини залу, сідали на ца. Умт мовчки вказав Рі-о на вільне місце, а сам, на чолі Великої Трійки, зайняв місце в центрі.

Серце Рі-о сильно занило, душа тяжилась тою церемонією, незрозумілою підготовкою. Коли ж почнеться щось, коли відкриється таємниця Вищих Сфер?

Прозора пітьма згустилася ще більше. Рі-о відчував, що в повітрі посилилась потужність зарядів, тіло жило активніше, свідомість відкрилася, мов безодня, готова прийняти те незвичайне Блаженство, про яке Учитель мріяв на шляху важкого життя.

Почувся тихий протяжний голос. Рі-о насторожився.

Хто це говорить? Умт? Ні, не він…

Голос підіймався до урочистих висот, спадав у пристрасному шепоті до ледве чутних вібрацій, сповнював пафосом лунке приміщення Храму Космічної Насолоди. Він говорив:

— Все шукає єдності. Все прагне істини.

Гнучкі віти ма-ура, [24] Ма-ура — рослини. пробиваючи покрив са, тягнуться до променів Зірки-матері.

Найдрібніші ва-а [25] Ва-а — тварини . сполучаються в обіймах пристрасті, щоб продовжити рід свій до безконечності, щоб охопити собою вічність і об’єднатися з нею.

Все шукає єдності. В ній найвища істина

Тисячоліття Тайя шукали того шляху серед хаосу думки і почуття. І не знаходили. Вони ускладнювали свої шуканяя і тим самим віддаляли істину єднання…

Почуття неприємного подиву зародилося в душі Рі-о. Він не міг збагнути, для чого тут говоряться банальні слова, які недостойні учня нижчого кола. Що за низький, викривлений культ? Невже після такого вступу можна чекати на якісь відкриття?

Сумління змусило його відкинути такі думки. Може, голос, який він чує, лише залишок Древнього звичаю, традиція. Треба заспокоїтись, слухати далі…

А голос гримів переможно:

— Вищі Сфери Та-іни розв’язали величну проблему. Вони зрозуміли слова древніх: Істина в найпростішому. Вони оглянулись назад і відкрили свої обійми минулим вікам. Здійснюється предковічне пророцтво. З’єднується початок і кінець, Перший і Останній в задоволенні Бажання Єства…

— Дивіться, Тайя-Боги, на ваше неосяжне царство, хай душі ваші сповняться великої гордості і приготуються до шляху Великого Блаженства.

Голос замовк. Торжествуюча жалібна мелодія полилася з усіх боків. Стінч освітилися, віддалилися в безмежжя. Членів Вищих Сфер охопили видіння. В них з’являлися будівлі велетенських автоматичних ба-мо, де виготовлялися літаючі небесні диски, різноманітні пристрої для дально-видіння, для демонстрування то-та, обладнання для жител і синтезу їжі. І те, що трапилося далі, було страшною несподіванкою для Рі-о. Він побачив Будинки Контролю, куди нижчі Тайя були зобов’язані з’являтися щодня під страхом позбавлення їжі. Ніхто, крім Вищих Сфер, не знав справжнього значення Будинків Контролю. Тепер ця таємниця для Рі-о розвіялась. Вона була жахливою, неймовірною…

І не встиг він ще отямитись від огидного враження, як почався новий розділ космічного ритуалу.

Згори опустилися над кожним Тайя-Богом напівсфери ро-да. [26] Ро-да — електроди для передачі і прийому хвиль думки. Рі-о знав про них. Це були апарати для конденсації вібрацій поля думки з тим, щоб передавати її на далекі відстані. Ро-да вживалася в науці Ло-ла. Для чого ж вони призначені тут?

Ро-да лягли на голови членам Вищої Сфери. Почулася могутня думка Умта:

— На планеті Гро-оча створені наші перші пости. Ціла планета — незаймана, дика, сповнена океаном предковічного почуття — перед вами, Тайя-Боги Я і Всесвіт!

— Я і Всесвіт!

— Я і Всесвіт!

Всі Тайя-Боги проголосили символічний заклик Вищої Сфери. І тоді зник зал Храму Космічної Насолоди. Рі-о відчув, що він серед Космосу.

Вібрації поля, спрямовані гігантськими дзеркалами, встановленими на вежах, несли його свідомість до планети Гро-оча, диск якої блискавично виростав. Промайнули штучні А-лу, білі хмари, неосяжна гладь блакитних океанів, зелені, буйні зарості невідомих дерев

«Чудова планета, — промайнуло в душі Рі-о радісне почуття. — Ясна, прозора, сповнена бурхливим життям…»