Олесь Бердник - Серце Всесвіту

Юнаки опустилися на небесний диск, ввійшли досередини. Посеред просторої сферичної каюти їх вже чекав сей Сіт. Він дивився, як молоді космонавти роздягалися, мовчав. Сріблисті та були складені в ніші. Помічники Сіта залишилися в легких зеленкуватих лла. [9] Лла — вбрання. Учитель зробив знак рукою, запросив зайняти місце рядом з собою

— Важка робота позаду, учні мої, — пролунав низький голос сей Сіта. Тепер космонавтів оточувала звична густа атмосфера. Слово Учителя звучало приємно для слуху, воно нагадувало щось любе, давно забуте. — Я викликаю Велику Трійку, повідомлю про виконане завдання. А потім — шлях до Та-іни…

Сіт зосередив погляд на сферичному пульті, що виступав з передньої стіни каюти. Вздовж приміщення побігли ланцюги різнобарвних вогників. Вони перетворювалися в спіральний вихор сліпучих ліній, потім в суцільне мерехтіння, яке переходило в прозору блакить.

Різкий акорд струсонув тишу, врізався неприємним звучанням в свідомість. Перед космонавтами промайнуло зоряне небо, густі хмари, гострі шпилі фіолетових веж серед гігантських гір Та-іни Поміж ними пливли білясті громаддя хмар, і це підкреслювало похмуру велич будівель.

— Палац Великої Трійки, — прошепотів Мар.

Сіт застережливо глянув на нього. Простір зненацька став прозорим. В ньому виникли дві зловісні цятки. Вони сповнювалися барвами, чіткішали, перетворювалися в очі.

Це були очі Тайя-Бога, одного з Великої Трійки.

— Ти викликав мене, Сіт? Вищі Сфери ждуть.

— Завдання Великої Трійки виконане, — відповів Сіт.

— Я знаю. Ти матимеш нагороду. Я вже говорив з членами Вищих Сфер. Коли повернешся — будемо говорити про твою долю.

Погляд Тайя-Бога зупинився на постаті Мара, потім перескочив на Ода. Якусь мить в просторі панувало мовчання.

— Твої супутники достойно працювали. Вони заслуговують на шлях Вдосконалення, а може, й на більше. Якщо вони вдало виконають ще одне завдання — ми переведемо їх одразу через п’ять спіралей на шляху до Вищої Сфери.

Од і Мар мовчали, вражені, здивовані. Сіт запитливо дивився на Правителя. Той продовжував:

— Вищим Сферам потрібен Праелемент. Він є на природному супутнику Гро-очі. Ось контрольне завдання для твоїх супутників, Сіт. Воно — останнє в цьому польоті. Ми ждемо тебе, твоїх супутників і Праелемент. Вони повинні здобути його — і тоді Вищі Сфери стануть їхньою метою.

А після польоту на супутник Гро-очі веди, сей Сіт, небесний диск на Та-іну. Якнайскоріше.

— Щось трапилося? — здивувався Сіт.

Великий Тайя не відповів. Його очі блиснули холодним вогнем, поблідли, розтанули в просторі. Тільки владний наказ Великої Трійки ще довго, здавалося, звучав у свідомості космонавтів.

Небесний диск поволі опустився на скелясту поверхню. Незабаром в ньому відкрився отвір. Звідти з’явилися космонавти.

Сіт оглянув пустельну рівнину А-лу, потім повернувся до своїх учнів. Ласкою і любов’ю промінилися його очі.

— Чи все вам ясно, Од і Мар?

— Ясно, Учителю.

— План є?

— В мене, — відповів Од.

— О-ен? [10] О-ен — контейнер .

— Ось, — показав Мар.

— Тоді бажаю щастя. Не затримуйтесь. Я ждатиму.

Дві постаті попливли над похмурою рівниною, освітленою зеленкуватим сяйвом Гро-очі, туманна куля якої висіла над головою. Сіт довго дивився вслід друзям, чомусь тривожився. В душі з’являлися і зникали неясні почуття. Що вони означали — старий космонавт не знав. Він навіть своєму розуму не хотів признаватися, що сумніви молодого Мара терзають і його підсвідомість. Не все подобалося Сіту в тому, що він робив. Давно вже душа протестувала проти безконечних таємниць, хотілося знати, куди йде важка праця безлічі вчених, інженерів, космонавтів, які виконували накреслення Вищих Сфер. Майже всі вони гинули на шляху до невідомої мети — чи то в пустелях Космосу, чи в підземеллях ба-мо під час небезпечних випробувань нових конструкцій, а то й просто від таємних причин. Сіт згадав факти, про які не можна було навіть думати: до Вищих Сфер на протязі його життя ввійшло тільки двоє вчених. Інші — багато тисяч дослідників, хоробрих і мужніх Тайя — не досягли мети. І знову таємниця для тисяч інших, які йшли за померлими, продовжуючи їхню справу. А десь там, в Палаці Вищих Сфер, йшло невідомими дорогами своє життя, воно вбирало в себе працю і думку нижчих Тайя-вчених, не допускаючи їх за глуху стіну Вищого Культу.

Сіт губився серед потоку протилежних фактів. З одного боку — конденсація вищого цвіту знання, з іншого — безкорисливість і любов. Хіба ж не віддають Вищі Сфери нижчим Тайя усе, що створюється на ба-мо в Тайя-Богів? їжа, вбрання, видовища в Будинках Радості, — і все це зовсім задарма, без жодної праці.