Олесь Бердник - Серце Всесвіту

— Ви не зрозумієте.

— Який же ваш справжній вигляд?

— Такий, як ви бачили спочатку…

— Ви спеціально послали свій апарат на Землю?

З очей істоти засяяло проміння великої ніжності, вдячності.

— Ні! То трапилося випадково. Наш апарат розбився на другому супутнику. Ми залишилися без жодних запасів. На Сатурн не мали змоги повідомити. Ми чекали. І ось над супутником пролітав якийсь корабель. Ми запустили останній апарат зв’язку, що в нас був, на орбіту. Він догнав корабель. Минало багато часу. Нас не знайшли. Два мої товариші загинули, щоб зберегти життя мені. А потім… наступило забуття. І, нарешті, ваша поява…

— А як же ви… — Огнєв запнувся, підбираючи слова. — Як ви могли жити на супутнику… без їжі, без повітря?..

Істота якусь хвилину мовчала, ніби осмислюючи почуте, потім зробила заперечливий жест.

— Ми зовсім інші, ніж ви. Дізнаєтесь потім.

— А ваші товариші? Їх не повернуть до життя?

— Вони вже живі, — відповіла істота.

— Живі, — скрикнула дівчина. — А наш товариш? Андрійко? Він мертвий?

— В світі нема нічого мертвого, — загадково сказала істота.

— Що це значить? — Тихо запитав Огнєв. — Як розуміти ваші слова?

— Трохи терпіння, — всміхнувся господар. — Я знаю, що запитань буде безліч. Ми приготували для гостей приміщення. Запрошую вас туди.

Він рушив з місця, поплив над підлогою. Космонавти пішли за ним — зачудовані, окрилені незнаним передчуттям чогось великого, доброго, щасливого.

Ось примарна стіна сфери, в якій вони знаходилися. Відкривається отвір. Космонавти опиняються в тісному коридорі. Гасне світло. Підлога здригається і рухається кудись в пітьму. Нарешті, все затихає. І знову сяйво ніжного світанку.

— Капітане! Як прекрасно! — вигукнула Шура.

Згори, з голубої бані, лилося золотисте проміння, схоже на сонячне. Аромат земних квітів і трав сповнював просторе приміщення. Попід стінами колихалися під подихом вітру пальми земних тропіків, білокорі берези, цвіли троянди.

— В нас є оранжереї для рослин з різних планет, — почувся голос істоти. — Тут вам буде приємніше. Спочивайте.

Огнєв і Шура, не в силі промовити й слова, вбирали в себе неповторне враження. Це не був сон, казка, вигадка. Це була чарівна дійсність. В холодній, чужій системі Сатурна розквітало життя Землі. Воно зустрічало рідних істот, вітало їх в далекому світі. Огнєв всім єством збагнув ідею великого єднання.

Шура відчула втому, оглянулась. Під деревами стояли білосніжні стільці граціозної форми. Господар перехопив погляд дівчини. Гостинно вказав рукою.

— Сідайте. Вам необхідно відпочити.

Космонавти з насолодою випросталися в кріслах. Господар зупинився перед ними, знову почав говорити:

— Ми жителі планети з Альфа Центавра.

— Як? — здивувався Огнєв. — То ви не з Сатурна?

— Ні. Але наша планета схожа на Сатурн. Ми вирішили колонізувати планету в сусідній системі. Вибрали Сатурн. Бували і у вас. Ми вважали, що люди Землі далекі від нас. Ми шукали подібних до себе, літаючи в інші світи. Тепер я бачу, що це була помилка. Наш поклик, що випадково потрапив на Землю, збудив відгук у вашому розумі. Не знаючи, які ми, хто ми, ви полетіли на допомогу на своїх недосконалих апаратах. Хто скаже тепер, що ми чужі? Нас об’єднує більше, ніж роз’єднує. Хай не турбує вас ваше майбутнє. Цивілізація Альфа Центавра могутня, вона допоможе вам повернутися на рідну планету. Я знаю — ви цікавитесь нашою історією, хочете знати, хто ми. Слухайте ж, наші далекі друзі, люди планети Земля…

І космонавти почули яскраву, вражаючу розповідь про грандіозну історію планети з Альфа Центавра…

Перші краплі життя виникли в густих шарах гігантської атмосфери нашої планети, схожої на Сатурн, серед несамовитих потоків газів, в сяйві електричних розрядів. Вони сприймали в себе бурхливі розряди енергії, вводили її могутність в життєвий цикл. Густа атмосфера давала дітям своїм багате живлення. Первісні центри життя збільшувалися, об’єднувалися, ускладнювалися. Тільки пішли вони не по шляху земного життя. Колонії сталих клітин, які утворювалися на Землі, не могли б існувати в таких умовах. Безперервна зміна умов вимагала і мінливих форм, організмів з максимальною здібністю пристосування.

В об’єднаних клітинах виникали нервові центри. Навколо них групувалися міріади енергетичних ядер. Вони розташовувалися пружними рухливими секторами вздовж поверхні організму Вони, ті ядра, ставали універсальними слугами матері-клітини. Сприймали будь-які враження зовні, розносили потоки енергії по всіх закутках організму, боролися з хворобами.