Александр Беляев - Небесний гість

Тюменєв подивився на племінника з любов'ю і гордістю. Молодий, а вже справляється з такими складними задачами.

А задача була справді надзвичайно складна. Земля, водяна планетка, голубе, червоне сонця зі своїми планетами та їхні супутники — все рухається, обертається, взаємно притягається. Треба було зібрати в одну точку всі ці складні рухи в просторі й часі, розплутати павутину невидимих, взаємно проникаючих сил притягання. Водяна планетка мала пролетіти світовий простір крізь невидиму сітку цієї павутини, одночасно зазнаючи впливу притягання мало не двох десятків світових тіл. І Архімед накреслив точну картину положення всіх сонць, планет та їхніх супутників у той момент, коли долю водяної планетки вирішить притягання Бети.

— Так, наша водяна бульбашка впаде на планету Бета! — вигукнув Тюменєв.

— Упаде разом з нами, якщо я правильно розгадав ваш план? — запитав Аркусов.

Тюменєв боязко озирнувся на двері і відповів, понизивши голос:

— То ж бо й воно. Але розмовляймо тихше. Гм… Гм… Олені Гаврилівні зовсім не слід знати всього.

— Даремно турбуєтесь, Іване Івановичу. Вітер так шумить, що ми самі себе ледве чуємо, — сказав Аркусов. — На чому ж чи у чому ми полетимо? У водяному човні?

— На велосипеді, — сердито відповів Тюменєв. Він уже вирішив не брати Аркусова в подорож і відкараскатись од нього, як тільки трапиться нагода.

Аркусов підвівся, мов оратор, переступив із здорової ноги на хвору, скривився і знову сів у стареньке шкіряне крісло.

— Моя думка така, що ця експедиція — не що інше, як зібрання двадцяти способів покінчити з собою. От ви, Іване Івановичу, перераховували, що може трапитися з водяною планеткою, яка одірвалась від земної кулі. Адже кожен випадок, про який ви згадували тут, загрожує нам неминучою загибеллю. Найменша помилка в обчисленнях Архімеда, і замість того, щоб попрямувати до планети Бета, ми помчимо на вашій водяній бульбашці в глибини всесвітньої безодні й помремо з голоду чи обледеніємо або засмажимося, впавши на сонце, — не знаю, на якому вогні це буде приємніше, на голубому чи на червоному. Або ж наша…

— Словом, ви відмовляєтесь? — запитав Тюменєв.

— Ні, я ще не відмовляюся, — заперечив Аркусов. — Але я хочу знати всі умови, зважити всі шанси. Дозвольте мені висловитися до кінця.

Отже, ми можемо зовсім не впасти на Бету. Далі нам доведеться летіти разом з водяною планетною через світовий простір. Що ж буде з нею і з нами під час такого перельоту? Все це треба обміркувати заздалегідь. Чи не розсіються всі атоми води й повітря у світовому просторі з його абсолютною пустотою? Чи не перетвориться водяна планетна на пару під впливом променів Сонця? Чи, може, навпаки, і наша водяна планетна, і ми самі перетворимось у кусок криги? Чи вивчено ці питання? І яку одержано відповідь?

Але припустімо, що ми щасливо пролетіли крізь небесний простір і вступили у сферу притягання планети Бета. Хіба ми не рискуємо розбитися під час спуску? Зрештою, припустімо, ми щасливо висадимось на планету Бета. Що чекає на нас там?

— Це вже вам краще знати, ви її вивчали, — зауважив Тюменєв.

— Так, я вивчав її. Я встановив, що маса Бети трохи менша однієї восьмої маси Землі; що там є атмосфера, близька за складом до атмосфери Землі, але з більшою кількістю кисню; що температура там вища за земну; що, нарешті, там є вода. От і все чи майже все, що можна узнати про Бету. Але чи є там рослини і які вони, їстівні чи отруйні? Які живі істоти зустрінуть нас — комахи, страшні звірі, може, люди? Яка небезпека…

— Ви маєте рацію. Ви маєте цілковиту рацію, Аркусов, — промовив Тюменєв трохи схвильовано. Він підвівся, пройшовся по кабінету, ніби випадково підійшов до дверей, прислухався, заходив з кутка в куток і стиха заговорив: — Наша експедиція таїть у собі не двадцять, а тисячу смертельних небезпек. І вам треба не сім, а сімдесят сім разів одміряти, перш ніж відрізати. Якби я міг летіти сам, то не вагаючись оддав би своє життя, щоб вирвати у природи ще одну таємницю й передати її людям. Але ми повинні і заради себе, і тим більше заради інших ужити всіх необхідних запобіжних заходів.

Так, наша експедиція — дуже рискована справа, і все-таки я не збираюся стрибати в небо сторч головою. Я сам іще не раз перевірю обчислення Архімеда. Якщо водяна планетна справді має впасти на Бету, то завдання наполовину виконано. Міжпланетний політ я вважаю найменш небезпечним етапом подорожі. Як саме ми полетимо, про це я докладно розповім вам, коли з'ясуються деякі обставини, від котрих залежить доля всієї подорожі.