Станіслав Лем: Соляріс. Едем.

Земним ученим, які опинилися на планеті Едем, належить зрозуміти, що чуже — не є безглуздям, а чимось принципово новим, що не вкладається в звичні земні уявлення, це плід розуму, але чужого, досвід давньої цивілізації, котра не має нічого спільного з людською, А коли таке розуміння приходить, люди змушені зробити два сумних висновки.

По-перше, планета, по-райськи прекрасна здаля, зблизька нагадує дантове пекло, вона насичена жахами. Проте чітко уявити собі ці жахи, зрозуміти причини, що їх породили, люди поки що неспроможні,

По-друге, зрозумівши тільки те, що процеси, які відбуваються на Едемі, для них незбагненні, члени екіпажу зорельота приймають нелегке для себе рішення: відмовитись від будь-якого втручання на захист того, що з погляду людей є справедливістю, І земний зореліт покидає Едем.

У передмові до російського видання «Соляріса» Станіслав Лем писав:

«…Зустріч з Невідомим має породити цілу низку проблем пізнавальної природи, природи філософської, психологічної і моральної. Розв’язання цих проблем силою, наприклад, якимось бомбардуванням невідомої планети, звісно, нічого не дає. Це просто знищення явища, а не концентрація зусиль для того, щоб його зрозуміти. Люди, які потрапили в це Невідоме, муситимуть постаратися зрозуміти його, осягнути. Можливо, це вдасться не зразу, можливо, знадобиться багато праці, жертв, можливо, їх чекає багато непорозумінь, навіть поразок. Але це вже інше питання».

Ця теза, покладена в основу «Едему», розвиває роман С. Лема «Соляріс». У ньому барви Невідомого ще більше згущені. Якщо на Едемі люди зустрічаються з істотами розумними, хай не схожими на людину, але бодай у чомусь спорідненими їй за біологічною структурою (кров, зір, мова, слух тощо), то на Солярісі вони мають справу з Океаном — мислячою субстанцією. І ось уже десятки років працює наукова станція землян, що намагаються вивчити природу, а потім і вступити в контакт з єдиним, але без сумніву розумним мешканцем цієї загадкової планети. Однак людство дедалі більше тривожить питання: хто досягнув більших успіхів у вивченні одне одного — вчені Землі чи Океан? Схоже на те, що Океанові набагато легше осягнути природу людини, аніж людині — природу Океану.

А на момент прибуття на станцію Соляріс психолога Кельвіна, від особи якого ведеться розповідь. Океан підготував людям ще один сюрприз… На станції з’явилися «гості». У Гібаряна в гостях величезна молода негритянка. З-за дверей лабораторії Сарторіуса долітає дитячий голос і тупотіння босих ніг. Хтось відвідує і Снаута. А до Кельвіна, який щойно прилетів із Землі, приходить Гері — його кохана, що наклала на себе руки десять років тому. І це не фантоми, не безтілесні привиди! «Гості» дихають, розмовляють, цілуються. У них є все, крім пам’яті про минуле.

Виникають трагічні ситуації. Гібарян кінчає життя самогубством. Старторіус близький до божевілля.

Що ж до Кельвіна, то ним володіють суперечливі почуття. Він і боїться нової Гері, усвідомлюючи, що це всього лиш модель дівчини, яку він любить, проте й не може (а згодом уже й не хоче) стримати свої почуття. У ньому зароджується любов до нової Гері.

У найбільш значному, найвидатнішому за художньою майстерністю романі Лема — «Солярісі» — найсильніші і найвиразніші сторінки присвяченого «гостям» і їхнім стосункам з трьома основними персонажами — Кельвіном, Снаутом і Сарторіусом.

Виявляється, Океан здатен не лише стабілізувати орбіту Соляріса, який обертається довкола двох сонць.

Тепзер він, проникаючи в тайники підсвідомої сфери людського мозку, надаючи матеріальної форми, «ліпить» живі образи, що врізаються в пам’ять учених. І він стає мимовільним «викривачем» темних сторін людської душі.

Але який же він — добрий, злий чи байдужий? Ні те, ні друге, ні третє. Людина ще не може його осягнути. Одначе як довго він лишиться незбагненним?

Після того як анігілятор, сконструйований Сарторіусом, знищує всіх «гостей» і серед них Гері, що добровільно пішла на загибель, Снаут і Сарторіус мріють лише про те, щоб швидше покинути Соляріс.

А от Кельвін, який пережив трагедію повернення і втрати коханої людини, вирішує лишитися на Солярісі.

Він лишається, щоб спробувати зрозуміти . Трагедія нерозуміння — основна думка роману, здійснена письменником з винятковою майстерністю, засобами найтоншого аналізу почуттів своїх героїв, глибоких психологічних характеристик.

У згаданій авторській передмові Лем таким чином визначив «надзавдання» роману: