Александр Богданов - Червона зоря

— Етеронеф штовхає нам сила одної у радійних матерій, котру нам щастить здобувати в великій кількості. Ми віднайшли спосіб прискорювати розпад її елементів у сотні тисяч разів: це робиться в наших моторах за допомогою досить простих електрохімічних процесів. Таким способом вилучається величезна кількість енергії. Частинки розкладених атомів розлітаються, як ви знаєте, в десятки разів швидше, аніж гарматні набої. Коли ж вони можуть вилітати з етеронефа тільки в одному напрямі, себто з каналу, що має непроникливі для них стінки, — тоді весь етеронеф простує в протилежний бік, чисто так, як це буває з рушницею чи гарматою в момент пострілу. Взявши відомий вам закон живих сил, ви без жодних труднощів зможете вирахувати, що мізерної частки міліграма цих частинок вам цілком вистарчить, щоб дати етеронефові його рівномірно прискорений рух.

Протягом нашої розмови всі марсіани повиходили. Менні запросив мене до своєї каюти полуднувати. Я пішов за ним. Каюта його тулилася просто до стіни етеронефа і мала велике кришталеве вікно. Ми повели розмову далі. Я знав, що мені доведеться зазнати нових відчуттів у зв’язку з утратою ваги свого тіла: я й запитав про це у Менні.

— Так, — сказав Менні. — хоч сонце й притягає нас, але тут впливу його не помітно. Вплив Землі так само зникне, завтра — позавтра. Лише завдяки невпинному прискоренню етеронефа ми збережемо 1/500 своєї нормальної ваги. На перший раз звикати до цього досить важко, хоч зміна відбувається дуже повільно. Легшаючи, ви втрачатимете спритність, будете робити силу не до ладу розрахованих рухів, що вестимуть вас поза вашу мету. Втіха від літання видасться вам доволі сумнівною. Не минеться вам, щоб не стукотіло серце, не паморочилася голова, щоб навіть не нудило; та Нетті допоможе вам всього того позбутися. Важко вам буде також поратися біля води та й усякої іншої рідини, котра, аби ви її ледве-ледве штовхнули, виплигуватиме вам з посуду і скрізь розкидатиметься величенними сферичними краплями Але ми добре пристосувалися до всіх цих незручностей: меблі й посуд прироблюється у нас до своїх місць, рідини зберігаються заткнутими, скрізь наставлено ручок і протягнуто ремені, щоб спиняти небажані підлітання в разі нерозрахованих рухів. Та ви звикнете, часу на науку вистачить.

З моменту відплиття минуло біля двох годин, а зменшення ваги вже давало себе почувати, і поки що — найприємнішим способом: тіло ставало легшим, рухи вільнішими — та й годі. Атмосферу ми вже встигли минути цілком, але це нас ніяк не турбувало, бо кисню на нашому герметично закритому кораблі було, звичайно, досхочу. Видима половина земної поверхні стала остаточно нагадувати географічну мапу — з переплутаним, правда, масштабом, дрібнішим посередині і більшим до обрію; подекуди її вкривали ще й білі плями хмар. На півдні, за Середземним морем, північ Африки та Аравію крізь блакить можна було бачити досить добре; на півдні, за Скандинавією, погляд безнадійно блукав по сніговій та льодовій пустелі, — лише скелі Шпіцбергена малювалися ще самотньою темною плямою. На сході, за зеленкувато-рудою смугою Уралу, подекуди перетнутою сніговими плямами, починалося знову суцільне царство білого кольору з лише де-не-де зеленкуватим полиском — блідим натяком на велетенські хвойні гаї Сибіру. На заході, за яскравими контурами середньої Європи, розпливалися під хмарами береги Англії і північної Франції. Я не міг довго без відпочинку дивитися на цю величну картину, бо думка про страшну глибину безодні, над котрою ми були, швидко викликала у мене почуття, подібне до непритомності. Я відновив розмову з Менні.

— Ви капітан корабля, правда?

Менні ствердно мотнув головою і додав:

— Але це зовсім не свідчить, що мені належить те, що у вас зветься владою начальника. Просто я маю найбільший досвід у справі керування етеронефом і мої вказівки беруться до уваги так само, як я приймаю астрономічні розрахунки Стерні, або ж — як усі ми приймаємо медичні поради Нетті для підтримання нашого здоров’я й робочої сили.

— А скільки ж років цьому докторові Нетті? Він видається мені занадто молодим.

— Не пригадаю. 16 чи 17, — з посмішкою відповів Менні.

Так само вгадував і я. Але мене не могла не здивувати така рання вченість.

— І в такому віці вже бути лікарем! — несамохіть вихопилося в мене.

— Ще ж і додайте: тямущим і досвідченим лікарем. — притиснув Менні.

В ту хвилю я не зміркував, а Менні може й навмисне не нагадав мені, що роки марсіан майже вдвічі довші за наші; Марс обходить Сонце за 686 наших днів, — отже 10 років Нетті відповідали 30 нашим земним рокам.