Айзек Азімов - День мисливців

Потім зітхнув:

— Та й що покажуть скам'янілості? Металічні пояса заіржавіють, від них нічого не залишиться. Ці ящери були теплокровними. Я знаю це, але як це доведеш по скам'янілих кістках? Якого біса? Чи можна буде через мільйон років сказати по людському скелету, як виглядав Нью-Йорк? Чи можна по кістках з'ясувати, хто саме, людина чи горила придумав атомну бомбу, а хто їв банани в зоопарку?

— Гей, — заявив Джо, який вирішив посперечатися, — будь-який телепень відрізнить скелет людини від скелету горили. У людини мозок більше. Кожний дурень скаже, хто з них розумніший.

— Справді? — співрозмовник розсміявся, неначе все це просто й очевидно, і просто соромно на це витрачати час. — Ви судите по тому, чого змогла досягти людина. У еволюції багато можливостей і шляхів. Птахи літають так, летючі миші по-іншому. У життя багато хитрощів. Як ви вважаєте, яку частину свого мозку ви використовуєте? Приблизно п'яту. Так кажуть психологи. Наскільки нам відомо, вісімдесят відсотків мозку не використовуються. Всі працюють на першій передачі, крім, може бути, кількох людей в історії. Леонардо да Вінчі, наприклад, Архімед, Аристотель, Гаус, Галуа, Ейнштейн…

Ні про кого з них, крім Ейнштейна, я не чув, але запам'ятав. Він ще кількох згадав, але цих я не пам'ятаю. Потім він сказав:

— У цих ящерів мозок був маленький, може, десь чверть нашого або ще менший, але вони використовували його повністю, весь до останку. Кістки цього не покажуть, але вони були розумними; розумними, як люди. И хазяями Землі.

Тут Джо придумав щось хороше. На якийсь час мені здалося, що він професора цього прищучив, і я страшенно зрадів, коли той викрутився.

Джо сказав:

— Слухайте, якщо ці ящірки були такі розумні, чому після них нічого не лишилося? Де їхні міста, де їхні будинки, де все те, що ми знаходимо після печерної людини: кам'яні ножі та інше? Якщо людина забереться з Землі, скільки ми після себе залишимо! Милі не пройдеш, не наштовхнувшись на місто. А дороги, а все інше!

Але хлопця зупинити було неможливо. Він і не моргнув. Продовжував:

— Ви, як і раніше, оцінюєте інших по людських мірках. Ми будуємо міста, дороги, аеропорти тощо, а вони ні. Вони жили по-іншому. Спосіб життя був зовсім іншим. У них не було міст. Не було нашого мистецтва. Не знаю, що в них було, тому що дуже вже вони чужі, і від них нічого не могло залишитися, крім зброї. Але й вона не збереглася. Ми, може, кожного дня перечіплюємося через їхні релікти і не підозрюємо про це.

Тоді я вирішив, що з мене досить. Його просто неможливо притиснути. Чим розумніший ти, тим розумніший і він.

Я зазначив:

— Послухайте, звідки ви все це знаєте? Що ви — жили з ними? Чи вони говорять англійською? А, може, ви вивчили мову ящерів? Ну ж бо, скажіть кілька слів ящериною.

Але той не втратив рівноваги. Він, як і раніше, повільно наповнював склянку.

— Ні, я не знаю їхньої мови, і вони зі мною не говорили. Тільки дивилися на мене своїми холодними жорсткими очима — зміїними очима, — і я знав, про що вони думають, а вони знали, про що думаю я. Не питайте, як це відбувалося. Просто так було. Все. Я знав, що вони на полюванні, і знав, що мене вони не відпустять.

Тут ми перестали його питати. Дивилися на нього, потім Рей спитав:

- І що ж сталося? Як вам вдалося піти?

— Ну, це просто. На вершині пагорба з'явилася якась тварина. Довга, футів десять, вузька, й притискалася до землі. Ящерів охопило збудження. Я відчував його хвилями. Вони неначе забули про мене у запалі кровожерливості — і побігли туди. Я сів у машину, повернувся і розбив її.

Більшої брехні мені чути не доводилося. Джо відкашлявся.

- І що ж сталося з динозаврами?

— Як, ви хіба не зрозуміли? Я думав, це достатньо ясно. Всі ці маленькі розумні ящери — мисливці. Мисливці за інстинктом і за бажанням. Це їхнє найбільше захоплення в житті. Вони полювали не заради їжі — заради забави.

- І вони стерли с лиця Землі всіх динозаврів?

— Всіх, що жив у їхній час, всі сучасні їм види. Думаєте, це неможливо? Скільки нам треба було, щоб знищити мільйонні стада бізонів? Припустимо, ми всерйоз візьмемося: скільки років протримаються леви, тигри, жирафи? На той час, коли я з цими ящерами зустрівся, більшої дичини вже не залишалося — жодної рептилії більшої за п'ятнадцять футів, може бути. Всі зникли.

Ми мовчали, дивилися на свої порожні пляшки і думали. Всі ці динозаври, великі, як будинок, убиті маленькими ящерами з рушницями… Вбиті заради забави.

Джо нахилився, легко поклав руку хлопцю на плече й потрусив. Він сказав: