Василь Базів - Кінець світу. Том 1. До…

• у результаті природних стихій не у глобальних, а у національних масштабах загинуло 243 тисячі людей;

• цунамі в Індійському океані забрало 226 тисяч життів;

• 58 мільйонів чоловік самі отримали травми або зазнали втрати майна від стихій;

• 132 мільйони постраждали від практично тотальних по периметру планети повеней;

• у Європі реальною, смертоносною проблемою стало різке потепління. Від спеки у Парижі загинуло 14 800 чоловік. Проживання у столицях провідних країн Євросоюзу стає ризикованим у зв’язку із природними умовами.

На останній фінішній прямій:

• грудень 2004–го. Землетрус на острові Суматра. Сотні тисяч жертв у 12 країнах субрегіону;

• травень 2008 року. Землетрус у китайському Сичуані. Близько сотні тисяч жертв.

Останній японський апокаліпсис супроводжувався просто вбивчою інформацією геофізиків про зміщення осі Землі, хоча жах наводили зримі картини Фукусіми, бо вперше не біблійний, а нинішній потоп зруйнував таке диво науково–технічного прогресу, як атомна станція.

З переляку світове товариство згадало про Чорнобиль із його саркофагом, який може рвонути будь–якої миті, і злетілося у Київ, як те вороння, несучи у дзьобі по соломинці — по кільканадцять мільйонів.

У той же день, коли все прогресивне людство збирало по нитці на ймовірний Чорнобиль–2, і так і не назбирало, у центрі Лондона громадянин України купив собі квартиру вартістю, що переважає вартість саркофага, на який 7–мільярдне світове громадянство так і не назбирало необхідну скромну суму. А якщо у момент, коли знову рвоне під саркофагом, він не встигне дременути на Туманний Альбіон, цей наш багатомільярдний мішок–олігарх?

Але повернемося туди, де відбуваються процеси, від яких усі наші АЕС можуть літати, як пилинки у космічній куряві, здійнятій бурчанням у планетарному кишківнику. Якщо рух ядра в напрямі земної кори буде продовжуватися, то центр маси планети може зміститися настільки, що Земля брикнеться набік, щоб набути нової точки опори. Що цієї миті станеться з отими мільярдами космічних комах, які колупаються у її корі, в тому числі 7 мільярдів двоногих «гризунів», тупо впевнених у своїй незнищенності, як і лісовий мурашник, що такий велет, як шукаючий грибник, може перетворити на прах одним ударом свого туристичного капця?

Російський вчений М. Коров’яков здобув у сучасній науці світове ім’я, провівши моделювання того, що там твориться у нутрощах, і прийшов до висновку: настане момент, коли центр ваги може зсунутися настільки, що викличе «ефект дзвону», коли зіткнення внутрішнього ядра і твердих порід мантії викличе зміщення полюсів Землі та зникнення магнітного поля.

Чи є історичні записи, що відбувалося потім? А скільки завгодно. Таке враження, що не тільки цивілізації, нації і народи, а племена вважали за потрібне у своєму інтелектуальному самовираженні передати те, як, змодельоване Коров’яковим, виглядало не змодельованим, а відбувалося у режимі он–лайн.

Ось лише кілька цитат на сон грядущий.

Розпочнемо із уже близьких нам єгиптян. До речі, великого Сфінкса вони називають «Батьком жаху і страху», і «коли Сфінкс розсміється, світ здригнеться, бо Земля зійде зі своєї осі».

Платон по праву за нинішніми параметрами наукової активності був би серед лідерів, бо якось прийнято цитувати його до місця і не зовсім. Мудрого грека можна номінувати на звання першого професора в історії світової науки. Є у нього і цитата щодо конкретного предмета — земної осі, рух якої в момент катаклізму Платон описує так: «Уперед і назад, і знову праворуч і ліворуч, уверх і вниз, блукаючи у всіх шести напрямах. Земна вісь один раз перевернулась, потім нахилилась і знову повернулася у попереднє положення. Коли сталося це спустошення, справи у людей склалися так: навколо була неосяжна страшна пустеля, усі тварини загинули».

Плутарх мало відомий, як астрофізик, але у його творах також знайдете опис зміщення осі обертання планети: «Щільне повітря сховало з очей небо, і зірки збилися з дороги від хаотичних спалахів вогню і диму та скаженого вітру. Сонце уже не дотримувалося незмінного і постійного маршруту так, щоб відрізняти схід і захід, і не обертало у звичному порядку пори року… Полюс набув повороту або нахилу».

Скандинави якось не фігурували у шифрограмах минулих тисячоліть, але їхня північна периферія не оминає те, що має місце у міфології усього земного Вавилону: «Гори почали нахилятися. Земля стала втрачати свій вигляд. Зірки стали відпливати з неба. Всесвіт перетворився на велетенську піч. Полум’я виривалося із тріщин у скалах, повсюдно люто шипіла пара. Уся живність, усе рослинництво було знищено. Залишилася тільки гола випалена земля».